Війни художників

    Вiнстон Черчилль

    (з розмови з мiнiстром закордонних справ Ентонi Іденом про можливе вторгнення Нiмеччини на Британськi острови, березень 1940 року)

* * *

11 березня 1940 року, 19 год. 10 хв

Лондон

А тиждень тому перший лорд адмiралтейства, 64-рiчний лисий товстун Вiнстон Черчилль, девiзом якого було: «Пять-шiсть сигар на день, три-чотири склянки вiскi й нiякоi фiзкультури», у своему лондонському будинку на Давнiнг-стрiт, 10, приймав керiвника британськоi розвiдки МІ-6 Стюарта Мензiса.

Мензiс – 50-рiчний худорлявий, вибритий до блиску чоловiк з блiдим обличчям, русявим волоссям i ледь помiтною лисиною – сидiв прямо, на краечку крiсла, як i треба було сидiти перед майже новоспеченим прем’ером Великоi Британii. На перший погляд, Мензiс нагадував не розвiдника, а директора банку, що прийшов з доповiддю до людини, яка цим банком володiе.

На журнальному столику лежали газети, коробка iз сигарами, стояли двi чашки паруючоi духмяноi кави з молоком i два широких бокали з коньяком.

Черчилль товстими доглянутими пальцями дiстав з коробки коричневу гаванську сигару «Romeo Y Julieta» (цьому сорту вiн вiддавав перевагу серед усiх iнших), розмочив ii кiнчик у коньяцi, розколупав сiрником. Засунув до рота i лише тодi почав гортати газети – радянську «Правду» i нiмецьку «Фьолькiшер Беобахтер», що iх простягнув йому Мензiс. Обидвi газети були офiцiйними партiйними друкованими органами – вiдповiдно ВКП(б) i Нацiонал-соцiалiстичноi робiтничоi партii Нiмеччини.

Назва «Фьолькiшер Беобахтер» перекладалася як «Народний спостерiгач».

Черчилль, як нерiдко бувало, забув запалити сигару i, розглядаючи газету, просто жував ii кiнець.

Вiн знав, що Мензiс не переносив диму сигар, але не збирався обмежувати себе в правi палити де завгодно, коли завгодно i з ким завгодно. Вiдомо було, що навiть для мiжконтинентального авiаперельоту вiн нещодавно замовив спецiальну кисневу маску з отвором для сигари.

Черчилль розглядав карикатури на британського прем’ера Чемберлена в «Правдi», а потiм подiбнi ж карикатури – у «Фьолькiшер Беобахтер», на якi по черзi вказував йому Мензiс.

Нарештi витяг пожовану сигару з рота i сказав:

– Shit! (Лайно!) Я про те, що фiни капiтулювали перед Радами. Але довго трималися. Неочiкувано довго! Сенсацiйно довго, Мензiсе! Фiни виявилися кращими солдатами, нiж росiяни. Яке, за нашими даними, було спiввiдношення людських ресурсiв? – Черчилль запитально-уважно подивився на Мензiса.