Ворог, або Гнів Божий

Про останне я не думав, бо усi мрii були виключно про перше.

Вести розмову про iнвестицii для операцii «Ворог», або «Гнiв Божий» з власного кабiнету було б помилкою. Кожного ранку ми перевiряли i кабiнет, i приймальню, й кiмнату вiдпочинку на прослуховування, але береженого Бог береже. Краще перестрахуватися, нiж пiзнiше червонiти, шукаючи вiдповiдi на незручнi запитання.

Мое авто iхало вулицями Киева. Кружляло проспектами та провулками. Водiй насилав прокльони на киiвську владу через якiсть дорiг, точнiше ii вiдсутнiсть на основних артерiях столицi Украiни.

Я ж спокiйно чекав. Вiдiславши смс-повiдомлення, менi була потрiбна вiдповiдь, з якоi мали розпочатись iнвестицii. Розпочати я вирiшив з Забiяки, як я його називав ще з тих далеких, буремних часiв, коли обое ми були молодими чоловiками.

Забiяка був моiм другом. Разом пройшли школу нелегальноi розвiдки в краiнах Центральноi Європи, коли розкрадалися залишки багатств Варшавського договору. Разом пережили Афганiстан. Разом рятували один одного вiд провалу.

Так i вижили.

Вiн повнiстю вiдповiдав своему прiзвиську. Не маючи намiрiв миритися з долею офiцера украiнських спецслужб, байдуже, що офiцера розвiдки, одного разу вiн просто не повернувся з чергового завдання, залишившись у кращiй цивiлiзацii, нiж та, яку могла запропонувати рiдна батькiвщина. Я нiколи не засуджував його за такий вчинок, бо завжди вiрив, що людина сама вправi обирати власну долю. Значно пiзнiше я зрозумiв, чому вiн не повернувся. Справа в тому, що Забiяка планував свiй вiдхiд на Захiд не один рiк поспiль.

Ретельно продумував комбiнацii, аналiзував можливi варiанти, створював та реалiзував сценарнi альтернативи. Вiн збагнув, як заробити, i зробив це, не торгуючи секретами держави, а органiзувавши офшор щодо розпродажу радянськоi зброi, яка залишалася в краiнах Варшавського договору.

– Мiльйонером мене зробив комунiзм. Мiльярдером же я став завдяки жадiбностi людей, – пiзнiше казав вiн, посмiхаючись своiми бiлими, здоровими зубами.

Аби не вдаватися в деталi, бо iсторiя кожного великого статку – то завжди балансування на гранi кримiналу, скажу, що до подiй Революцii Гiдностi Забiяка був поважним громадянином Іспанii, зберiгаючи при цьому украiнське громадянство. Щоправда, в Украiнi на нього було вiдкрито кримiнальну справу, тому вiн не пов’язував власне майбутне з батькiвщиною, а виключно з тими краiнами, де йому не загрожував арешт i тюремний термiн.

Усе змiнила вiйна.