Громадянин

Сканер показував на брилу, що нагадуе зрiзану у самоi вершини коротку товсту морквину, завдовжки бiля пiв-кiлометру i дiаметром в основi цiеi морквини близько чотирьохсот метрiв також – такий усiчений широкий конус.

– Рухаемося по спiралi, шукатимемо аномалiю, яка дае таку реакцiю – сканер видавав значення вiд групи «зелених» сумiшей до сигналу, що вiдповiдав чистим металам. Важко навантажений кораблик став розкручувати широку спiраль навколо цiеi незрозумiлоi космiчноi каменюки.

– Нiчого не розумiю – задумливо говорив сам з собою пiлот – три години польоту по спiралi, i так кiлька разiв – скрiзь одне i те ж, нiяких штучних споруд або уламкiв, виглядае як звичайний астероiд.

Звичайно форма у нього трохи неправильна для природного космiчного тiла, а так нiчого, що могло б його вiднести до штучного об'екту. Сканер мiж тим, так i продовжував «божеволiти», показуючи то один мiнiмум, то iнший максимум.

– Може я щось пропустив, потрiбно переглянути запис – дивишся, i щось знайду. Болт, припинити маневри, вимкнути усi сканери – бос думатиме.

– Прийнято, бос.

Технолог став переглядати запис свого тригодинного обертання навколо цiеi морквини – на це пiшло ще декiлька годин з урахуванням перерв на iжу i технiчних пауз, якi вiн робив для зняття втоми з очей i мозку. Нiчого такого, що б видiлялося або впадало у вiчi – така ж побита часом поверхня, як i у сусiдiв – дрiбнi i великi кратери вiд попадання астероiдiв, декiлька неглибоких трiщин в рiзних мiсцях морквини – все хаотично i безсистемно.

Чоловiк вже збирався кинути це зайняття унаслiдок вiдсутностi результату, як раптом погляд зачепився за деяку неприроднiсть – один з великих кратерiв у вершинi конуса мав чорний колiр свого дна попри те, що свiтло вiд прожекторiв «Белза» падало на нього пiд тупим кутом – вiдблиск мае бути iншим.

– Болт, рухай в цю точку – сiдаемо бiля кратера, маса такого астероiда не дуже велика, щоб створити сильне поле тяжiння – гадаю, зможемо злетiти з нього спокiйно i без напруги.

Збирався в дорогу повiльно i ретельно: одягнув свiй технологiчний «ІТ4» – в ньому був вбудований пiдсилювач нейромережi, що було необхiдним чинником, оскiльки думав узяти з собою ремонтного дроiда з комплекту корабля – може доведеться щось-таки рiзати, та i одному йти туди було трохи страшнувато. Начепив на усi пояснi крiплення дихальнi патрони i акумуляторнi батареi – тепер його автономнiсть була теоретично на рiвнi чотирьох дiб.