Колонізатор

Колонiзатор

Сергiй Залевський

Макс Шнiтке #6

Розгорнувши верф, корпорацiя «М.Ш.Тех» починае свое зростання i розвиток – створення носiiв «ШІ Колонiя» справа складна i дорога. Але окрiм кредитiв, потрiбнi зародки Колонiй, i Макс вирушае на пошуки таких iстот в мiсця битв предкiв людства i агресора з iншоi галактики. Пошуки виявляються дуже успiшними, i незабаром флот корпорацii рiзко зростае в кiлькостi i потужностi – тепер можна подумати i про кредити, адже будувати велетенськi кораблi справа зовсiм не дешева.

Але можна також подумати i про тих, що вирвав тебе iз звичного оточення багато рокiв тому на Землi – можна вiдвiдати рабовласникiв, спробувати взнати шлях до Землi. Багато чого можна з таким флотом – що вибере Макс i його соратники по корпорацii?

Сергiй Залевський

Колонiзатор

Глава 1

Парочку Шнiтке Лакi виявила неподалiк в маленькому закладi швидкого харчування: чоловiк вiдкинувся в крiслi, видивляючись щось цiкаве для себе на стелi закладу, в той час, як його супутниця поглинала якийсь великий кольоровий десерт, активно працюючи ложечкою, акуратно ii при цьому облизуючи, закотивши очi – мабуть було смачно.

– О! А фось i нафа фофруга! – пожвавилася вона, побачивши Лакiру, що щойно увiйшла, намагаючись привiтатися з набитим ротом – замов собi що-небудь, наш чоловiк заплатить, хi-хi – пустотливо подивилася на Макса, який з цiкавiстю розглядав блондинку – тiй стало навiть трохи незручно вiд такого безцеремонного огляду.

– Так-так, Лакi, питання серйозне, так що потрiбно пiдкрiпитися – весело кивнув головою шахтар – чоловiк заплатить.

Потiм уся компанiя ще хвилин десять сидiла мовчки: дiвчата поглинали своi солодощi, а iх кавалер дивився на усiх по черзi – Юлi, Лакiру i стелю, потягуючи iз склянки якийсь яскраво-зелений напiй з бульбашками.

– Гаразд – вирiшив перейти до сутi питання фахiвець – я в курсi усiх ваших розмов про мене i нашi взаемовiдносини, i оскiльки моя дружина залишае вибiр за мною, то я хочу запитати тебе Лакi: ти дiйсно хочеш зв’язати свою долю з нашою?

– Гм,… так прямо.

 – трохи знiяковiла блондинка вiд натиску – … несподiвано, я б хотiла це обговорити спочатку.

– Ну, ось давай i обговоримо – продовжував Макс – дивися, я тобi змалюю, на що ти хочеш пiдписатися. Там, де ми житимемо декiлька найближчих рокiв, людей дуже мало: менше сотнi, крiм того, усi живуть парами – так було задумано, оскiльки поруч нiкого i нiчого немае.