Біла ріка

Вiд дороги долинули звуки двигуна.

– Добре, йдемо.

Микуцевi, як наймолодшому й найменш досвiдченому, наказали нести зброю, i вони вервечкою рушили вздовж потоку, вгору. Першим йшов бородань з барткою, – вона йому допомагала долати пiдйом, устелений камiнням, що стирчало скрiзь пiд рiзними кутами, наче хто його навмисне тут похапцем розкидав. Потiк був мiсцями вкритий кригою, проте вiн не замерзав i вода в ньому подекуди була тепла. Люди казали, що цiлюща, i здавна ходили сюди набирати для хворих. Але й смердiла тухлими яйцями нiвроку! Микуця, пройшовши так метрiв десять, встиг упрiти.

Вiн зачерпнув долонею цiеi води з потоку, спочатку втер лице, а потiм трохи випив.

– Огов, Петришкан! Не вiдставай! – почулося з туману.

АРХИЮДА – ВОРОГ РОДУ ЛЮДСЬКОГО

– А чуле, шо в Довгополi на Галiцii се стало? Позбералиси комунiсти церкву розберати: директор школи та голова колгоспу, та ще пару активiстiв. Панотця, кажут, ранiше арештували, а попаддю з дiточками на Сибiр вевезли, йуй, та й машен наiхало з активiстами з району, тома… як iх… ну, цех… а, згадала! комсомолцями отеми! Повелазели горi, кресте поскидали, а з села людей нiкого не бiло, окрiм отех двох, директора школе та голове колгоспу з дiтме, та й того мiлiцiонера iхнего.

А ек хресте почале скидати, ек за Марковоi кiчери хмара визернула! Йуй! Шо почалосе! Як зачало дощем заливати, а воно сепле i сепле, а воне далi собi розберают, а цi дiти голове колгоспу фани та образе з церкви виносю i у воду кидают.

Інша жiнка перехрестилась:

– Най Бог мелуе!

– То так розiбрали, колоди докупи трактором зачипели i всi у рiку скенули.

– Йуй! Най Бог мелуе! – жiнка у хустцi притримувалаоднурукубiлярота, а iншоюхрестилась.

– То я вам скажу, шо за два мiсяцi «причка»[29 - Причка – лиха подiя, часто нещасний випадок, тут – незворотне покарання за грiхи.] за усiма прейшла: дiтей голови колгоспу вода забрала. Йшле собi кладкою, трос урвавсе. Цей голова колгоспу кенувсе iх рятувати – i сам з неми втопевсе.

Мiлiцiонера «банда» вбела, спалела разом з участком. А директор той iхав мотоциклом у район, та й урвавсе з кашецi, то йому голову вiдiмело.

– Най Бог мелуе!

– А ек його ховали, неня його все замiсть голосети, усе йому примовляла: «То це, сенку, я тебе цьому вчела? Та хiба я тебе вчела церкве Божi руйнувати?!», а вiн, покiйний… – жiнка перехрестилась i стишила голос. – Кажут, коле церкву розбирали, то нiмого калiку по писку вдарив.