Сніг

А от вiд людей? Чи хто там прилетiв на тому кораблi? То поки невiдомо.

Чоловiки пiдiйшли до корабля, дiвчина залишилася бiля собак. Вона, звичайно, також хотiла подивитися на те, що старшi називали космiчним кораблем, та iй заборонили вiдходити вiд нарт. Дiвчина насуплено стояла бiля собак, склавши руки на грудях, схожа на маленького сердитого патуба[1 - Патуб – ведмiдь.].

Люк на кораблi вiдчинився, з нього визирнув надзвичайно гарний бiлявий юнак. Привiтно усмiхаючись, помахав рукою.

– Ми мирнi люди, – повiдомив вiн голосно, наче звертаючись до глухих.

– Ми на це сподiваемося, – з посмiшкою вiдповiв один незнайомець.

Йому вiдлягло вiд серця: боявся побачити монстрiв, таких собi небезпечних звiроподiбних чудовиськ.

Хлопець здивовано подивився на когось, хто залишався у кораблi, поки не помiчений. Може, то й було чудовисько, яке залишило страшнi слiди?

– Чому ти на мене дивишся, наче я знав, що вони розмовлятимуть мiжгалактичною? – почули погоничi псiв оксамитовий насмiшкуватий голос.

З люку визирнув ще один хлопець, смаглявий, синьоокий, з чорним хвилястим волоссям. Також не чудовисько. Принаймнi, ззовнi. Чорнявий хлопець зiстрибнув на снiг, пiдiйшов до нарт.

– Доброго ранку. Ми не бажали бути вашими сусiдами, та я радий, що ви тут е.

Один з незнайомцiв вийшов уперед, зняв хутряну рукавицю, схожу на лапу великого звiра, простягнув темну долоню блiдо-синього кольору до того, хто був тепер для нього прибульцем, другою рукою зняв дивнi затемненi окуляри ручноi роботи i в’язану маску.

– Лянгал.

Гел потис руку белкiйця.

– Гестел Рi.

– А отой здоровань, – Лянгал вказав рукою на найвищого i наймогутнiшого з чотирьох погоничiв бiлих псiв, – то наш вождь i звати його Тоорл.

Гел пiдiйшов до вождя, шанобливо привiтався. Тоорл уважно подивився в очi прибульця, з легкою усмiшкою тихо запитав:

– Ти перевертень?

У люцi з’явився Айре й вiдразу вимогливо закричав:

– Татко! Я хочу до татка!

Енне допомогла дитинi спуститися на снiг.

Сама залишилася на кораблi, кивнула, вiтаючись iз незнайомцями, змусила себе усмiхатися, хоча вiдчувала страх, адже вона уявляла, що вони так поживуть днiв десять, i за ними прилетять рятiвники. Звичайно ж, мае служба порятунку й космiчного пошуку Тетанни шукати свiй корабель i свого найкращого пiлота i неодмiнно знайти. Вона вже навiть романтично уявляла, як прилiтае корабель i ii рятуе хтось симпатичний, у кого вона навiть може закохатися.