Коли прокидається сила

– Ну, i хто це надумав менi листи писати?

– Якийсь Iдрiге, магiстр незрозумiло чого. – Дядько Гонафо неспiшно вибрався з гамака i був пiдлкреслено спокiйним. – Призначив тобi побачення.

– Ти можеш пояснити по-людськи?

– А чи не забагато ти вiд мене хочеш? – розвiв руками астролог. – Як я можу тобi щось пояснити, коли сам нiчого не второпаю? Схоже, що у свiтi духiв полюбляють дурнi жарти, бо це, якщо вiрити авторовi, виклик на бiй.

– Ага, то якомусь там Iдрiге нi з того нi з сього закортiло зi мною повоювати? – Настрiй Беренiчин зiпсувався автоматично.

– Щось таке.

– А що буде, коли я не з’явлюся на побачення?

– Життя покаже, але тобi особливо хвилюватися не слiд.

– Це на сьогоднi всi неприемностi?

– Чого ти так одразу? Є й приемнi новини. Iдрiге прийде аж через пiвтора мiсяця. Отже, часу у нас вистачить.

– Для чого?

– Щоб навчити тебе якихось елементаргних прийомiв захисту вiд меча.

– Отакоi! Ти це серйозно? – не могла повiрити Беренiка.

– Серйозно, – мовив Гонафо.

– Дiвчинi? Я правильно почула?

– Правильно. Чи ж ти не бачиш сама, що зараз у свiтi робиться? Окрiм того в тебе особисто е ще двi причини взятися за науку бою. По-перше, у твоему сузiр’i зараз перебувають Марс i Юпiтер. По-друге, скоро скiнчиться твое трете семилiття. Як не крути, а пора братися за меч.

– Я тобi не вiрю. Ти все щойно вигадав. Та й з якого б то дива до мене чiплялися незнайомi дядьки?

– А до гарних дiвчат завжди хтось чiпляеться, – чомусь зiтхнув Гонафо.

– От тiльки пригод нам i бракувало, – сказала Беренiка, але особливоi тривоги у ii словах дядько Гонафо не вiдчув. – То що ти знаеш?

– Дещо. Ти стаеш небезпечною для певних сил.

– Я?! – здивувалася Беренiка. – Дурницi.

– А звiдки ти можеш знати?

– Як звiдки? Я ж не вмiю чаклувати, не знаю нiяких там заклять i навiть амулета чарiвного не маю.

– А-а, то, по-твоему, вся сила в закляттях i амулетах? Гай-гай, якби так було, то будь-який дурень, спроможний запам’ятати кiлька слiв, став би чарiвником. Ти так кажеш, бо твоя сила ще не проявлялася.

– Не вiрю. Я б щось вiдчула.

– Вiдчули iншi. І iм це дуже не сподобалося…

– Маеш на увазi того Iдрiге?

– Нi. Скорiш за все Iдрiге – тiльки знаряддя в чиiхось руках. Припускаю, що то робота однiеi вiдьми, яка називае себе Меллiнтою.