Коли прокидається сила

Осiнь цього року видалася теплою i лагiдною, бо хоча вже закiнчувався жовтень, та на вранiшнiх травах ще не бiлiли заснулi роси i листя не поспiшало опадати з гiлок, лишаючись подекуди ще й зеленим. Нiч свiтилася мiрiадами зiрок. Вiд зоряного сяйва небо здавалося матово-сiрим.

Раптом зорянi промiнчики пропалили стiни будинку, хмари потемнiли, видовжилися i перетворилися на сосни i ялини. Беренiка знову опинилася в лiсi, але уже не йшла, а летiла над пiскуватою дорогою. Вона бачила лiс наскрiзь, помiчала кожну гiлочку i кожну травинку, хоча навколишня темрява здавалася непроникною.

Далеко попереду свiтилися вiкна самотньоi хатини, до якоi вела крiзь хащi ледь помiтна стежка. Заростi папоротнику ховали ii вiд стороннiх очей. I стояв на сторожi вiковий дуб-велетень.

Беренiка летiла до хатини, знаючи, що мае зустрiтися з кимось. Та раптом темрява попереду згустилася, набуваючи обрисiв гидкого зубатого чудовиська. Дiвчина вiдчула, як усерединi неi нiби щось урвалось, i холодна хвиля мурашок прокотилася тiлом.

Страху не було, а тiльки огида, безмежна, майже iстерична. I цю огиду потрiбно було перебороти, бо вона гасила свiтло у вiкнi далекоi хатини. Беренiка вдарила – i потвора зникла…

Роздiл 3. Знахарка

Дядько Гонафо тихенько прочинив дверi i увiйшов до кiмнати, в якiй Беренiка полюбляла спати у холоднiшi пори року. Дiвчинi щось снилося: очi пiд заплющеними повiками неспокiйно бiгали, дихання було нерiвномiрним, а кисть правоi руки силкувалася стиснутися в кулак.

Астролог сiв на стiлець бiля лiжка, i в ту ж мить Беренiка прокинулася.

– Яка гидота, – мовила вона, вiддихуючись.

– Бачила потвору? – спитав дядько Гонафо. – То був Iдрiге.

– Жартуеш? Менi що, з тим одороблом i наяву доведеться битися?

– От чудна, – усмiхнувся астролог. – Ти бачила душу того поганця.

– А насправдi вiн такий гарний, як описувала Меллiнта?

– На мою думку, зла людина не може бути гарною.

– До речi, ти чому вчора не з’явився?

– Роботи багато було.

Втомився. Ти вже не гнiвайся.

– Цього разу прощаю.

– Їсти хочеш?

– Могла б i обiйтися, але якщо ти щось принiс, то вiдмовлятися грiх.

– Хлiб, сир i багато часнику, – оголосив дядько Гонафо меню снiданку. – Вчорашнiй замовник пропонував ще сало, але я вiдмовився.

– Вiдколи це ти бiдним людям гороскопи став складати?

– А хто сказав, що мiй клiент бiдний? Та вiн багатший за самого короля!

– Не зрозумiла.

– А що тут розумiти? Скнара вiн.