Острів Скарбів / Treasure Island

By the time I had told mother of my purpose they were all in the saddle.

«Dogger», said Mr. Dance, «you have a good horse; take up this lad behind you».

As soon as I was mounted, holding on to Dogger’s belt, the supervisor gave the word, and the party struck out at a bouncing trot on the road to Dr. Livesey’s house.

5

Кiнець слiпого

Проте, як виявилось, моя цiкавiсть була сильнiшою за переляк. Я не мiг всидiти на мiсцi й виповз обережно з-пiд мiстка назад у ярок, де сховався за кущем вербняка. Я зайняв, так би мовити, командну позицiю над дорогою перед нашим будинком.

Щойно я встиг зайняти свiй спостережний пункт, як з’явилися вороги, iх було чоловiк сiм чи вiсiм. Вони швидко наближалися. Кроки iхнi гучно лунали на дорозi. Чоловiк з лiхтарем бiг попереду всiх. За ним поспiшали трое, тримаючись за руки. Навiть крiзь туман я спромiгся пiзнати, що чоловiк усерединi цiеi трiйцi – слiпий жебрак. За хвилину я почув його голос i впевнився, що не помилився.

– Розбивайте дверi! – гукнув вiн.

– Єсть, сер! – вiдповiли двое чи трое.

Вони пiдбiгли до «Адмiрала Бенбоу». Чоловiк з лiхтарем поспiшав за ними. Я побачив, як вони зупинились i про щось пошепки радилися. Певно, iх здивувало, що дверi були вiдчиненi. Та ця зупинка тривала недовго, бо слiпий знову почав командувати. Голос його залунав гучнiше й вище, вiн аж палав вiд нетерпiння.

– Заходь, заходь! – кричав вiн, лаючи своiх товаришiв за недостатню швидкiсть.

Четверо чи п’ятеро вбiгло до будинку, а двое лишилося на дорозi з клятим слiпцем.

– Бiллi мертвий!

Але слiпий знову вилаяв iх за затримку.

– Обшукайте його, мерзотнi лiнтюхи! Решта бiжiть нагору, по скриню! – скомандував вiн.

Я чув, як вони загупали чобiтьми по наших старих сходах, аж весь будинок затремтiв од iхньоi ходи. Незабаром залунали вигуки здивування. Вiконце в кiмнатi капiтана розчинилося, задзеленчало розбите скло, i в смугу мiсячного свiтла висунувся чоловiк, гукаючи слiпому, що стояв на дорозi:

– П’ю! Тут уже хтось був перед нами!.

– А те, що нам треба, там? – проревiв П’ю.

– Грошi тут.

– До бiса грошi! – закричав слiпий. – Я кажу про папери Флiнта!

– Їх щось нiде не видно.

– Гей ви, там, унизу, подивiться, може, вони у Бiллi в кишенях! – знову прокричав слiпий.

Один з тих, що лишилися внизу обшукувати тiло капiтана, вийшов до дверей корчми.