Мюнхен

Чотири мiсяцi тому його вiдрядили з Форин-офiсу до № 10, але щоразу в нього з’являлося одне й те ж вiдчуття – нiби вiн входить до джентльменського клубу, що вийшов з моди: вистелений чорною i бiлою плиткою коридор, стiни жовтогарячого кольору, бронзовий свiтильник, дiдiвський годинник, що рiвномiрно цокав, чавунна пiдставка з единою парасолькою. Десь у глибинах будинку дзвонив телефон. Швейцар привiтався з Легатом i повернувся до свого шкiряного, як у вiзника, стiльця й свiжого номера «Івнiнг Стандард».

У широкому проходi, що вiв у либ будинку, Легат зачекав i причепурився, дивлячись у дзеркало. Поправив краватку й пригладив обiруч волосся, випростав плечi, обернувся. Перед ним – зала засiдань Кабiнету мiнiстрiв, панельнi дверi були зачиненi. Лiворуч – кабiнет сера Гореса Вiлсона, теж зачинений. Праворуч – коридор до кабiнетiв особистих секретарiв прем’ер-мiнiстра. У будинку доби королiв Джорджiв панувала атмосфера незворушного спокою.

Мiс Вотсон, що дiлила з Г’ю найменший кабiнет, схилялася над столом в оточеннi стосiв тек так само, як у ту хвилину, коли вiн виходив. Виднiлася тiльки макiвка ii сивоi голови. Кар’еру вона починала друкаркою за прем’ерства Ллойд-Джорджа. Г’ю чув, що на Даунiнг-стрiт той бiгав за дiвчатами навколо столу засiдань уряду. Важко було уявити, щоб вiн мiг ганятися за мiс Вотсон. До ii обов’язкiв входило готувати вiдповiдi на запити парламенту. Вона виглянула iз-за паперовоi барикади й поглянула на Легата.

– Клеверлi вас шукав.

– Вiн у ПМ?

– Нi, у себе. Прем’ер у залi засiдань разом з Великою трiйкою.

Легат видав звук, що був чимось середнiм мiж зiтханням i стогоном. На пiвдорозi коридором вiн зазирнув до кабiнету Саерса.

– Отже, Сесiлю, наскiльки я влiз у бiду?

Саерс повернув крiсло до нього. Сесiль був коротуном, на сiм рокiв старший за Легата, схильний до постiйноi, нестримноi i частенько дратiвливоi веселостi.

– Боюся, для романтичного обiду ви вибрали невдалий день, друже. – У його голосi чулося спiвчуття. – Сподiваюся, вона не дуже образилася.

Якось у нападi слабкостi Легат натякнув Саерсу про домашнi проблеми. Вiдтодi вiн про це шкодував.

– Анiтрохи. У нас паритет. Як справи в Берлiнi?

– Все зводиться до однiеi з тирад гера Гiтлера. – Саерс удав, що б’е по бильцях крiсла.