Темна синя вода. Потік

Тут вiд сiдла дупа болить, як наче нею чорти топталися, а вiд палi, мабуть, болючiше.

– Ну… – сказав я, так i не вигадавши розумного варiанта.

– От i Сулима, мабуть, пон?кав-пон?кав, а потiм обрав таки правильну лiнiю поведiнки, й привiв корабель – куди б ви думали? – До Риму.

Я офiгiв.

Римляни, мабуть, теж. А особливо офiгiв Римський Папа, до якого Сулима пробився на аудiенцiю.

– …i тодi, на знак видатних заслуг, Папа нагородив Сулиму золотою медаллю з власним портретом.

– Краще б грошима дав, – буркнув я, i виявилось, що знов дурницю.

– …Сулима, повернувшись з католицькоi Італii, затримався в католицькiй Польщi…

Не знаю як, але Ігор примудрився двiчi пiдкреслити iнтонацiею слово «католицькiй». Мабуть, натякав, що в католицькiй краiнi папська медаль щось та значить.

Так i виявилось. Героiчний мореплавець примудрився монетаризувати репутацiю значно потужнiше, анiж можливу торбу грошей вiд Папи. Очолив ще кiлька морських пiратських, вибачте, вiйськових походiв, вибився у гетьмани, а пiсля звiльнення на пенсiю став управителем якогось магната.

– …i де б ви думали? – ефектно закiнчив Ігор. – Якраз там, куди нас чорти несуть, цебто, Альберт веде. В Переяславi.

Я лише головою покрутив. Оце так бiографiя в чоловiка.

– А далi що? – жадiбно спитав Іван, мабуть, примiряючи долю героя на себе. – Награбував, мабуть, добра та iв-пивне тужив, ще й нiчого не робив?

От що мене регулярно дивуе в людях пролетарського складу характера – так це мрiя нiчого не робити.

Один вахтер якось при менi мрiйливо промовив:

– Оце до вечора телевiзор подивлюсь, нiч пересплю, вранцi додому – i теж дурня валятиму!

Мабуть, похвалився. Мабуть, думав, що йому заздрити буду, але я лише мовчки поспiвчував.

Навряд чи дядько з такою бiографiею тiльки iв би та пив.

Так i виявилось.

– Потiм Сулима взяв порт Азов.

– Молодець! – не стримався Іван. – Оце по-нашому!

Я теж схвально поплескав у долонi. Спалити порт – це таки досягнення. Я також колись спалив, але не Азов, а лише LPT, i не в Чорному морi, а на старенькому комп’ютерi. Мабуть, це все-таки рiзного масштабу подii.

– Ну а далi що? – уже й Галя втрутилася.