Ратники князя Лева

Беклярбек Ногай привiтно зустрiв мене у своему мiстi на Дунаi i просив передати тобi оцi дари, – кивнув Джафар на другу скриню. – Крiм того, вiн написав тобi послання.

З цими словами купець вийняв з-пiд каптана згорнутий сувiй i подав князю. Лев розгорнув його i, побачивши монгольськi закарлючки, вiдклав убiк.

– Потiм перекладуть, – сказав вiн. – А зараз… Чи можу я запропонувати шановному гостю роздiлити зi мною трапезу? Я, правда, знаю, що ваша вiра забороняе вам споживати вино i свинину…

Джафар усмiхнувся.

– Звичайно, ми хвалимо Аллаха – нехай буде благословенне iм’я Його! – й обмеження у iжi – не головне, якщо це не стосуеться священного посту. Але зараз лише одинадцяте шаабана, до священного мiсяця рамадан iще двi декади, i якщо ти стверджуеш, що вина5 i свинини не буде, то я iз задоволенням пристану на пропозицiю.

Лев привiтно усмiхнувся.

– Тодi запрошую до столу.

У сусiднiй кiмнатi на столi вже чекала наперед приготовлена iжа. Окинувши поглядом наiдки, Джафар не побачив вина, зате було багато м’ясива.

– Це оленина.

За столом розмова продовжилася. Князя цiкавило все: i те, звiдки прибув Джафар, i якою була торгiвля.

– Сам я народився у Багдадi, але жив там недовго, – розповiдав Джафар. – Мiй батько також був купцем i бiльшу частину життя провiв за межами мiста. Я й народився тодi, коли батька не було вдома. Вже малим вiн брав мене iз собою, тому цю справу я знав змалечку. Цього разу вирiшив пiти у пiвнiчнi землi, хоч це й дуже ризиковано.

– Чому? – поцiкавився князь.

– Мiй шлях лежав через землi Улус-Джучi, а теперiшнiй правитель уже давно воюе з султаном Єгипту. За таких обставин з’ясовувати, звiдки ти – з Багдада чи з Іскандерii, – нiхто не буде, але ярлик, отриманий мною у тамтешнього правителя, уберiг мене вiд усiляких халеп. Торгуемо ми здебiльшого сукном; воно принаймнi не псуеться. Отож ми прибули у гирло Дунаю i вже хотiли сiсти на венецiйський корабель, як нас наполегливо запросив до себе правитель Ногай.

Князь Лев уважно слухав.

– Хто вiн такий? І звiдки об’явився на Дунаi?

– Один iз нащадкiв Чингiсхана, здаеться, його правнук. Йому ще немае й сорока рокiв, але вiн уже за наказом хана Берке воював з Хулагуiдами на Кавказi. Спочатку його походи мали успiх, вiн отримав перемогу в битвi на рiчцi Терек, але зрештою Ногай зазнав невдачi. В одному бою списом йому вибили око. Пiсля поразки Берке, ображений на нього, вислав Ногая у Дике Поле.