Ратники князя Лева

– Будь-яка орда – монгольська чи сарацинська – не заслуговуе довiр’я, – мовив Лев. – Нашi брати довiрилися iй – i загинули! Але хоч вони i не померли з мечем у руках, iхня смерть була стражденною. А Спаситель наш також страждав. Нехай Вiн прийме iхнi душi…

Лев побожно перехрестився.

– А що з твоiми родичами? – запитав перегодом.

– Мати Предслава померла майже одразу пiсля мого вiд’iзду, – сказав Тугар. – Брат iз сестрою кудись виiхали. Нiхто точно не мiг менi сповiстити, куди саме, але менi все ж таки вдалося з’ясувати, що рушили вони начебто сюди, у Львiв.

Лев значуще подивився на Мстислава, а до Тугара мовив:

– Я не знаю твого брата i не знаю, чи вiн зi Свiтозаром. Та й воевода далеко звiдси. Але я все ж таки можу тобi допомогти.

– Дякую, князю! – схилив голову Тугар.

– Ти говорив, що десять рокiв був серед соломоничiв, а вони, ми переконалися, чудовi воiни.

– Я багато чого навчився у лицарiв Храму, але куди менi до iхньоi майстерностi!

– Такi воiни менi потрiбнi. А там, дивись, iз Свiтозаром якось здибаешся.

Тугар пiдвiвся з лави i шанобливо схилив голову:

– Наказуй, князю!

– Почекай кiлька днiв. Нехай Стоян ще збагатиться на декiлька зайвих гривень. Іди! Я знаю, де тебе знайти.

Коли Тугар пiшов, Мстислав, який за всю розмову не зронив i слова, замислено сказав:

– Вони менi дуже допомогли.

– Та й пiд Бакотою всi билися, як леви, – пiдтвердив брат. – Напевне, така доля воiна – щасливо врятуватися десь, щоб безглуздо загинути в iншому мiсцi. Одне радуе, що Едуард, наш побiчний родич, живий.

– А Тугар? – запитав Мстислав. – Ти щодо нього маеш якiсь плани?

– Кажу ж, такi воiни менi потрiбнi. А у де Пардо поганих не було.

– Навiщо тобi такi воiни? Щоб iти на Литву, достатньо й озброених, iз смердiв.

Мстислав зачепив болючу для Лева тему, але той промовчав.

– Не для цього, – нарештi сказав вiн. – Тугара я кудись вiдправлю. Наприклад, до того ж Свiтозара.

– Чого вiн i добиваеться.

– Менi потрiбнi такi люди, – повторив Лев. – Щоправда, Тугар може виявитися звичайним хвальком, тому не завадить його випробувати. Хоч я не думаю, що вiн насмiлиться мене ошукати. Собi ж вийде дорожче.