Ратники князя Лева

Брати ще деякий час поговорили, Лев детально розповiв, що хоче конкретно побудувати у замку. Коли у домiнiканцiв задзвонили до вiдправи, Лев, наче згадавши, сказав:

– І церкви також побудую.

– Якi саме? – запитав Мстислав.

– Нашi. Домiнiканцiв уже Констанцiя запросила. Та й ненадiйним союзником виявився Рим. Надто вже часто папи змiнюються!

Тут Мстислав цiлком був згоден iз братом. Вiдтодi як помер папа Інокентiй, який хотiв використати Данила для своiх планiв (як i Данило його), на римському престолi змiнилося три папи, й жоден з них не продовжив справи попередника.

Щоправда, причини були рiзнi: якщо Александр IV не бачив у затii Інокентiя перспективи, то наступнi два просто не могли нiчого зробити. Вони навiть не правили з Риму.

Усе це Даниловичi знали вiд численних католицьких орденiв тут, у Русi, й у сусiднiй Польщi, куди заходили то з набiгами, то з миром.

– Наразi хочу побудувати двi церкви: тут й у верхньому мiстi, – вiв далi Лев. – І також кам’янi. Завдяки ярлику, що його випросив митрополит Кирило, проблем не матиму.

– А ти не боiшся, що проблеми виникнуть з iншого боку? – запитав Мстислав.

– Наприклад?

– Ти завжди ходиш мiстом без охорони? Я розумiю, люди тебе люблять, але можуть з’явитися i недруги!

– По-перше, я iще й сам можу за себе постояти, – вiдповiв Лев. – По-друге, охорона все ж нас пильнуе, хоч ii i не видно. А по-трете, якщо ти маеш на увазi того невiдомого, що «пасе» нас iз самого замку, то не переймайся. Охорона зараз приведе його сюди.

Здивований Мстислав побачив, як Лев плеснув у долонi, й майже одразу з-за дерев два дружинники привели попiд руки засмаглого чоловiка.

Затриманий не робив нiяких зайвих рухiв i навiть не опирався. Лев лише злегка пiдняв руку, й охоронцi зникли.

– Не варто недооцiнювати мою дружину, – повчально мовив князь.

Тугар (а це був вiн) вiдповiв:

– Повiр, князю, я не мав нiякого намiру завдати тобi шкоди.

– Тодi чому ж ти стежив за мною?

– Хотiв зустрiтися.

– Ось ми й зустрiлися. Говори. Але попереджаю: ти перервав нашу розмову.

Сподiваюся, твоя чолобитна варта цього. Хто ти?

– Мое iм’я, князю, тобi нiчого не скаже. Мене звати Тугар.

Це iм’я справдi нiчого не говорило княжим братам.

– Але його мае знати воевода Свiтозар, – продовжив Тугар.

Почувши це, Лев переглянувся з Мстиславом. Цей невiдомий переслiдувач йому не сподобався. Принаймнi тим, що знав таке, про що знати не повинен.

– Звiдки Свiтозар знае про тебе? – недовiрливо запитав Лев.