На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Посол Царя Царів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фэнтези, Историческое фэнтези. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Посол Царя Царів

Автор
Дата выхода
09 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Посол Царя Царів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Посол Царя Царів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Орест Сандомирський) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Орест Сандомирський (справжнє ім’я – Костянтин Когтянц) народився у 1956 році у м. Дніпрі. Закінчив історичний факультет Дніпропетровського університету. Відомий письменник, що працює у жанрі фентезі. Знаний журналіст, має активну громадянську та життєву позицію. Веде власний блог на Facebook, де висвітлює свої погляди на найактуальніші події сьогодення. Призер конкурсу «Коронація слова» в номінації «Вибір видавців» у 2010 році та володар спеціальної відзнаки «За кращий історико-патріотичний роман» у 2013 році.
У видавництві «Фоліо» вийшлидруком книжки Костянтина Когтянца «Обре, сховайся добре!», «Покохати відьму» та «Монети для патріарха».
Роман «Посол Царя царів. Наввипередки з часом» Ореста Сандомирського дає змогу повною мірою насолодитися сумішшю захоплюючого фентезі з реальними науковими та історичними фактами. Головний герой приймає ім’я Мартин ван Ґелсінґ, чим запускає механізм дуже небезпечних пригод. Він вирушає на Батьківщину, долаючи цілі континенти: Азія, Африка, Америка, нарешті Європа… У будь-якій ситуації, у будь-якій місцевості він та його навички – єдине, на що можна по-справжньому покластися. На своєму шляху він зустрічає чоловіків, жінок, вигаданих, на перший погляд, істот і навіть самого Царя царів, чиїм послом згодом стане… І найважливіше – Мартин робить спроби пізнати себе, усвідомити свою місію, яка лишається незмінною попри час та простір. Хто такий посол Царя царів, куди він прямує, як давно почався його шлях, коли і де завершиться? Відповіді на ці та багато інших питань знайдете у цій книжці.
📚 Читайте "Посол Царя Царів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Посол Царя Царів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Та людина, яка платить тобi за мене – вона ж повинна тебе знати, так?
– Ще й як добре знати! Гадаеш, я про це не думав? Та майже щодня! І взагалi про твою iсторiю… Найiмовiрнiше, що ти – бастард. Тим бiльше, в обличчi твоему, вибач, е щось азiйське. Але бастардiв нiхто не соромиться, а надто тут, у колонiях. Вiн обвiв поглядом двiр, де гралися його бастарди, народженi вiд китаянок.
– До того ж дуже дивно… Менi з тобою дали… – вiн клацнув пальцями, бо не мiг пiдiбрати влучних слiв, якi б описали поняття «шкiльна програма», – список, чому тебе треба навчити, i вiн виглядае доволi дивно! Ну, латина – це ясно.
– Пробач, але…
– Так, я вчу тебе тактицi та португальський мовi – в Азii бiльшiсть европейських найманцiв – португальцi, у В’етнамi вiн сам був у португальському загонi, тож це може знадобитися.
– А якщо на це й розраховують? З’явився такий собi прибулець з Азii, розповiдае усякi дива…
– Не вiриться… – вiдповiв вiн менi розгублено. Менi, вiдверто кажучи, теж не вiриться…
Це було перше питання, яке так часто мене непокоiло, i на яке я нiяк не мiг знайти вiдповiдь.
Моему тiлу рокiв п’ятнадцять-шiстнадцять, точно невiдомо. Але я виглядаю на всi дев’ятнадцять-двадцять. Чому так? Наслiдок щоденних багатогодинних вправ зi зброею? Можливо, адже я як нiхто розумiю, як важко тут вижити, тому не шкодую власних сил.
Чи, може, мое тiло старить душа двадцятишестирiчного фiлолога, i тому двадцять шiсть рокiв у мене вже в мiнусi? Скiльки менi залишилося? Скiльки? Бiльше питань, анiж вiдповiдей…
Намагаючись вiдволiктися, я звернувся до китайця на iм’я Ден.
– Однi казали, що то був лунь, iншi – що iнь. А яка рiзниця?
Вiн спочатку заговорив незрозумiлою мовою, але потiм обiрвав себе, втямивши, що я нiчого не розумiю, i продовжив мiсцевою говiркою:
– Якби можна було намалювати…
– Я витяг з-за поясу шкiряний футляр, а з нього – двi навощенi дощечки, з’еднанi смужкою шкiри, i гостру паличку.



