На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Посол Царя Царів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фэнтези, Историческое фэнтези. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Посол Царя Царів

Автор
Дата выхода
09 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Посол Царя Царів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Посол Царя Царів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Орест Сандомирський) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Орест Сандомирський (справжнє ім’я – Костянтин Когтянц) народився у 1956 році у м. Дніпрі. Закінчив історичний факультет Дніпропетровського університету. Відомий письменник, що працює у жанрі фентезі. Знаний журналіст, має активну громадянську та життєву позицію. Веде власний блог на Facebook, де висвітлює свої погляди на найактуальніші події сьогодення. Призер конкурсу «Коронація слова» в номінації «Вибір видавців» у 2010 році та володар спеціальної відзнаки «За кращий історико-патріотичний роман» у 2013 році.
У видавництві «Фоліо» вийшлидруком книжки Костянтина Когтянца «Обре, сховайся добре!», «Покохати відьму» та «Монети для патріарха».
Роман «Посол Царя царів. Наввипередки з часом» Ореста Сандомирського дає змогу повною мірою насолодитися сумішшю захоплюючого фентезі з реальними науковими та історичними фактами. Головний герой приймає ім’я Мартин ван Ґелсінґ, чим запускає механізм дуже небезпечних пригод. Він вирушає на Батьківщину, долаючи цілі континенти: Азія, Африка, Америка, нарешті Європа… У будь-якій ситуації, у будь-якій місцевості він та його навички – єдине, на що можна по-справжньому покластися. На своєму шляху він зустрічає чоловіків, жінок, вигаданих, на перший погляд, істот і навіть самого Царя царів, чиїм послом згодом стане… І найважливіше – Мартин робить спроби пізнати себе, усвідомити свою місію, яка лишається незмінною попри час та простір. Хто такий посол Царя царів, куди він прямує, як давно почався його шлях, коли і де завершиться? Відповіді на ці та багато інших питань знайдете у цій книжці.
📚 Читайте "Посол Царя Царів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Посол Царя Царів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Я вирвав з землi шаблю – i ледве встиг пiдставити голомень пiд рубячий удар довгого кривого кинджалу. Брязнуло – куди тому дзвону. Одночасно почувся iнший трiск – я спробував вистрелити зi спареного пiстоля, проте – вiчне прокляття колiсних замкiв – лопнула пружина. Я вдарив ногою, точнiше ренчонгом, i зворотний удар перетворив мене на м’яч (вiд переломiв знову порятував колет) i ляснула тятива – Анхелiка зумiла вистрелити з арбалету. Нападник заволав диким, нелюдським голосом.
Оскiльки вiдстань була нiкчемною, то стрiла пройшла наскрiзь.
– Нiчого, Анхелiка, все добре. Головне, що ми живi.
Фiлiпа, що вибiгла з будинку, обпекла нас поглядом – вона що, ревнуе? Тiльки хай не каже, що закохалася з першого погляду. А от що дивиться на молодого, як на свою власнiсть – то це так.
– А це таки даос. Точнiше, той, хто жив тут пiд видом даоса, я його раз бачив.
Це Ден внiс яснiсть.
– Тепер, гадаю, ми можемо взяти деякi з його речей. Перевдягнути iх – дiйсно, сукнi жiнок в жахливому станi – i там я знайшов аж сто лян срiбла.
– Так, китайцi розплачуються, головним чином, срiблом на вагу. Лян – це бiльше, як тридцять грамiв срiбла.
…Коли Ден замiнив мне, а я лiг рядом з Фiлiппою (даос спав на циновках), та щось пробурчала про «твою вiконтесу», але, коли я просунув плече пiд ii голову та почав гладити волосся, заспокоiлася.
Наш взвод снiдае, хлопцi кепкують з мене, бо вночi я стрiляв на шум, а там нiкого не виявилося, лейтенант мляво захищав мене, мовляв, краще пiдняти зайву тривогу, анiж всiм загинути.
І раптом ми почули шум танкiв. З пiвночi. Займаемо оборону! І виходить колона танкiв… Всi пiд триколорами. Це останне, що я пам’ятаю…
* * *
Вранцi Ден вже був готовий до походу, причому кiнь був осiдланий, за поясом в нього була сокира – стара, щербата та заiржавлена, лжедаос дрова нею рубав, а в руцi – шматок бамбуку, один кiнець зрiзаний навкоси.
– Я поiду, куплю коней, – ага, все правильно, – у цi смутнi часи людина, яка взяла з собою сокиру та бамбуковий посох, яким, до речi, й колоти можна – вона не викличе великих пiдозр. На вiдмiну вiд чоловiка зi справжньою зброею.
– Залишайся тут.



