На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Посол Царя Царів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фэнтези, Историческое фэнтези. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Посол Царя Царів

Автор
Дата выхода
09 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Посол Царя Царів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Посол Царя Царів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Орест Сандомирський) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Орест Сандомирський (справжнє ім’я – Костянтин Когтянц) народився у 1956 році у м. Дніпрі. Закінчив історичний факультет Дніпропетровського університету. Відомий письменник, що працює у жанрі фентезі. Знаний журналіст, має активну громадянську та життєву позицію. Веде власний блог на Facebook, де висвітлює свої погляди на найактуальніші події сьогодення. Призер конкурсу «Коронація слова» в номінації «Вибір видавців» у 2010 році та володар спеціальної відзнаки «За кращий історико-патріотичний роман» у 2013 році.
У видавництві «Фоліо» вийшлидруком книжки Костянтина Когтянца «Обре, сховайся добре!», «Покохати відьму» та «Монети для патріарха».
Роман «Посол Царя царів. Наввипередки з часом» Ореста Сандомирського дає змогу повною мірою насолодитися сумішшю захоплюючого фентезі з реальними науковими та історичними фактами. Головний герой приймає ім’я Мартин ван Ґелсінґ, чим запускає механізм дуже небезпечних пригод. Він вирушає на Батьківщину, долаючи цілі континенти: Азія, Африка, Америка, нарешті Європа… У будь-якій ситуації, у будь-якій місцевості він та його навички – єдине, на що можна по-справжньому покластися. На своєму шляху він зустрічає чоловіків, жінок, вигаданих, на перший погляд, істот і навіть самого Царя царів, чиїм послом згодом стане… І найважливіше – Мартин робить спроби пізнати себе, усвідомити свою місію, яка лишається незмінною попри час та простір. Хто такий посол Царя царів, куди він прямує, як давно почався його шлях, коли і де завершиться? Відповіді на ці та багато інших питань знайдете у цій книжці.
📚 Читайте "Посол Царя Царів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Посол Царя Царів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Закон, який забороняе японцям покидати Японiю, був прийнятий рокiв три тому – а до того японцi частенько вербувалися i в найманцi, i в пiрати. Зброю можна знiти з гачка за секунду, а форма клинку (довжина бiльше фута) дозволяе колоти й рубати.
– Тепер сюди, – китаець вказав на темну пляму на земляний долiвцi. – Це кров. Пролита день або два назад. Людина, з якоi витекло стiльки кровi, залишитися жива не могла. Тобто або господаря вбили i прибрали тiло, чи то вiн сам когось вбив, але такого, що кинувся втiкати, навiть не забравши свою запасну зброю.
– Важко сказати.
– Чужого брати не будемо.
– Аякже.
* * *
На цей раз першим на варту став я. Точнiше – сiв, бо переконався, що коли я сиджу за кущем, то менi через його гiлки все видно, а от з-ззовнi за кущем нiчого не розiбрати. Поряд поклав арбалет та увiткнув у землю шаблю та шпагу. А мiж пальцями ноги приладив ренчонг. Це такий суматранський нiж для ноги, серед малайських найманцiв були й суматранцi. Вiн виглядае як лiтера L, нижня паличка – рукоять, затиснута пальцями.
Не пройшло й години, як з дверi хатинки висковзнула Анхелiка та…
– Tu as compris-moi?
Тобто – «ти мене розумiеш?».
– Погано – вiдповiв я нею ж.
Власне – моя дисертацiя була з французькоi, але з тiеi пори я десять рокiв не чув французького слова. Так що…
– Мабуть, в мене якесь слово проскочило…
– Не вбивай мене…
Я онiмiв. Вiдверто кажучи, i не думав.
– Я – единий свiдок.
А це правда.
– Якщо ти про це ще не думав, то додумаешся або вона пiдкаже. Не вбивай! Я нiкому, нiчого! Навiть на сповiдi. Нiколи! Не вбивай! Я…
Вона не сказала, що ладна заплатити будь-яку цiну, але це було видно неозброеним оком. Вона боялася. А з баронами не пiшла, бо… Бо це дiйсно вiрна смерть.
Всiх нас мало не згубила моя дурiсть – я порушив правило «Вартовому не можна розмовляти».
Для пояснення, а не у виправдання – скажу, що в XVII столiттi це правило ще не винайшли. Вартовi розмовляли, палили – та й не тiльки це. Але ж я його вже знав!
Несподiвано Анхелiка здригнулася та подивилася за мою спину. Як же я вдячний Клаусовi, який не просто вчив мене володiти зброею, але й ганяв за сценарiем «Несподiваний напад».



