На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Посол Царя Царів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фэнтези, Историческое фэнтези. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Посол Царя Царів

Автор
Дата выхода
09 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Посол Царя Царів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Посол Царя Царів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Орест Сандомирський) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Орест Сандомирський (справжнє ім’я – Костянтин Когтянц) народився у 1956 році у м. Дніпрі. Закінчив історичний факультет Дніпропетровського університету. Відомий письменник, що працює у жанрі фентезі. Знаний журналіст, має активну громадянську та життєву позицію. Веде власний блог на Facebook, де висвітлює свої погляди на найактуальніші події сьогодення. Призер конкурсу «Коронація слова» в номінації «Вибір видавців» у 2010 році та володар спеціальної відзнаки «За кращий історико-патріотичний роман» у 2013 році.
У видавництві «Фоліо» вийшлидруком книжки Костянтина Когтянца «Обре, сховайся добре!», «Покохати відьму» та «Монети для патріарха».
Роман «Посол Царя царів. Наввипередки з часом» Ореста Сандомирського дає змогу повною мірою насолодитися сумішшю захоплюючого фентезі з реальними науковими та історичними фактами. Головний герой приймає ім’я Мартин ван Ґелсінґ, чим запускає механізм дуже небезпечних пригод. Він вирушає на Батьківщину, долаючи цілі континенти: Азія, Африка, Америка, нарешті Європа… У будь-якій ситуації, у будь-якій місцевості він та його навички – єдине, на що можна по-справжньому покластися. На своєму шляху він зустрічає чоловіків, жінок, вигаданих, на перший погляд, істот і навіть самого Царя царів, чиїм послом згодом стане… І найважливіше – Мартин робить спроби пізнати себе, усвідомити свою місію, яка лишається незмінною попри час та простір. Хто такий посол Царя царів, куди він прямує, як давно почався його шлях, коли і де завершиться? Відповіді на ці та багато інших питань знайдете у цій книжці.
📚 Читайте "Посол Царя Царів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Посол Царя Царів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Але, оскiльки представники рiзних народiв не лише говорять, але й думають по-рiзному, то важко бути певним, що його помiчник та китайський пiрат вiрно зрозумiли одне одного.
– Вибухнув порох. Вибух був такоi сили, що вбив навiть дракона, а уламки корабля розкидало навсiбiч на велику вiдстань. Нiхто на борту не мiг лишитися живим. Але… Мюллер стверджуе, що не вiдчув його смертi. Хоча й не бачить його в каменi. Там темрява.
– Мюллер мiг i помилитися.
Несподiвано у вухах обох загудiло, хоча стороння людина абсолютно нiчого не почула б.
Десь протягом хвилини вiн стояв, нiби закам’янiвши, а потiм раптом заговорив:
– Мюллер повiдомляе, що вiн побачив у каменi жiночi груди. Тобто хлопець повiсив дорогу каблучку на шию, пiд сорочкою.
«Мародер» кашлянув.
– Ексцеленц, насмiлюся запитати… А чи недаремно ми злякалися? Що ми знаемо? Що вiн невразливий…
Малося на увазi – невразливий для магiчних атак.
– Ну так, невразливих – по тридцять-тридцять п’ять чоловiк з кожноi сотнi, не дивина. Далi, ми знаемо, що небiжчик оплатив його навчання, з упором на володiннi зброею. Але якщо вiн – син покiйного (а схоже на те, що так i е) – то все сходиться, навiть те, що наукам його по-справжньому не вчили. Купив би йому небiжчик маеток – ну й навiщо науки? Вистачить арифметики для розрахункiв з орендарями, латини для спiлкування та вмiння за себе постояти.
Дворянин промовчав, але помовчав так, що в пiдлеглого й думки не виникло щось сказати.
– Можливо. – Нарештi вимовив вiн. – Можливо. Але… Вбитий…
Вони чомусь обидва боялися називати його на ймення. Ходили впертi чутки, що привид потужного чаклуна може з’явитися там, де назвали його iм’я. Нiхто точно не знав, чи це так, але охочих перевiряти не знаходилося.
– Вiн робив над цим хлопчиком якiйсь чари.
Повертаемося до мого щоденника.



