Будинок на Аптекарській

Глава 3

Хмельницький, 2018 рiк

День за днем кожен ранок Ляни починався однаково: дiвчина прокидалася, пила каву, iхала в батькiв магазин i читала. Старенький ноутбук з потертими вiд часу кнопками i номером на кришцi – також, виходить, куплений у когось «антикварiат», – чудово конектився iз сучасним «вайфаем», хоч i не працював без живлення вiд розетки. Нiколай обходився з клiентами сам, Ляна здебiльшого спостерiгала за ним i слухала. Лише час вiд часу ситуацiя потребувала ii втручання, та й то бiльше не так ii власне, як авторитету господинi магазину.

– Нi, навiть не просiть, – хмурив брови, водночас посмiхаючись, як завжди, коли якийсь чоловiк принiс продати старий мобiльний, – ви ж читали вивiску. Хiба там написано «Ломбард»?

– Поклич когось… старшого, – не сприймав його серйозно клiент.

Нiколай закопилював губу i показував пальцем у бiк Ляни:

– Ось вона – господиня магазину.

Ляна повiльно встала i поклала руку на плече Нiколаю:

– Мiй консультант мае рацiю.

Чоловiк махнув рукою i вийшов, а Нiколай розтягнув губи у посмiшцi:

– А можна я собi бейдж зроблю? – приклав долоню до грудей.

– Можна.

– Консультант?

– Консультант. Слухай, – наважилася продовжити пiсля паузи, – ти ж шукаеш собi роботу? Бо я тут досi стирчу фактично лише через тебе.

– Шукаю, – вiдвiв погляд.

Вже хвилин за десять хлопець вирiзав з картону прямокутник, на якому власноруч написав маркером «Нiколай.

Якби не цей хлопець – все б уже давно завалилося. Неприемний висновок муляв Лянi свiдомiсть i штовхав у спину: читати i вчитися. Дiвчина повiльно розглядала кожну дрiбницю в магазинi i вже за кiлька днiв знала, де шукати iнформацiю про ii вiк та цiннiсть i до якого експерта телефонувати при потребi. Номери iй дав той же Нiколай, проте, за його словами, ii батько за експертною консультацiею звертався рiдко.

– Не несуть нам нiчого аж такого дорогого, щоб витрачатися на спеца, – опускав кутики губ вниз хлопець.

Найлегше було зi старими грошима. Визначити iх цiну можна було прямiсiнько в iнтернетi, продати чи купити щось – теж.

– Слухай, а може, нам органiзувати онлайн-магазин? – зiрвалася на ноги Ляна, захоплена власною iдеею. – Ти не ображайся, але в цю глуш мало хто доходить.