На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Принц України» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Детективы, Исторические детективы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Принц України

Автор
Дата выхода
27 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Принц України" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Принц України" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Тимур Литовченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
23 лютого 1957 року в Кремлі святкували не тільки День Радянської армії та Військово-морського флоту – політична еліта СРСР мала значно більш ґрунтовний привід для святкування, адже цього дня в Лондоні за загадкових обставин помер гетьман у вигнанні Данило Скоропадський, син гетьмана Павла Скоропадського. Особливо з цього радів радянський генсек Микита Хрущов. По-перше, тому, що ніяких гетьманів в Україні більш ніколи не буде, а по-друге – шлях до укладання повномасштабної торговельно-економічної угоди з Великою Британією відтепер був відкритий.
То хто ж такий був Данило Скоропадський?
Ще будучи зовсім малим, він опинився з родиною на чужині. Проте мрії про незалежну Україну, яку хлопець, хоча й не довго, встиг відчути й побачити зблизька, ніколи його не полишали. Слідуючи заповіту батька, Данило Скоропадський усе своє подальше життя присвятив служінню в ім’я України, був палким патріотом і свято вірив у свій народ. Авторитет гетьманича серед української діаспори був надзвичайно високим, і його, безперечно, можна назвати одним із лідерів українського руху в еміграції. Отже значення цієї людини для українців, які жили за кордоном, важко переоцінити.
Що ж все-таки сталося 60 років тому?…
📚 Читайте "Принц України" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Принц України", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Терентiя зустрiв, про тебе запитав – вiн тiльки руками замахав… Чому? Що у вас тут сталося?
– Все сьогоднi не так пiшло, як хотiлось би, Никифоре Івановичу, тож я пiшов подивитися на вартових перед батьковим кабiнетом. Думав, подивлюся i заспокоюся, як зазвичай. Але…
Пiдлiток знiяковiло замовк. Оцiнивши ситуацiю, Блаватний товариськи поклав руку гетьманичевi на плече й пiдштовхнув вперед зi словами:
– Нумо пiдемо до тебе. А по дорозi розкажи-но, що все ж таки сталося? Тiльки тихiше говори, тихiше та спокiйнiше…
– Я вже зрозумiв, Никифоре Івановичу, що тихiше треба.
– Ну, от i чудово, от i молодець! Розповiдай…
Коли вони повернулися на житлову половину гетьманськоi резиденцii й увiйшли до кiмнати Данила, полковник вже в усiх подробицях дiзнався про бажання пiдлiтка неодмiнно з’iздити в оперу, а також про реакцiю на це матерi й прислуги. Однак гетьманич не обмежився цим, а взявся викладати своi мiркування щодо ситуацii:
– Але пояснiть менi хоча б ви, Никифоре Івановичу, що ж це таке виходить?! Мiй батько – гетьман, голова держави.
Що ж це виходить таке: начебто батько робить усе можливе, щоб життя у нас налагодилося, i начебто воно справдi налагоджуеться… Але якщо отакi терористи раптом з’являються, то чи не означае це, що насправдi живеться всiм не так вже й добре?! Отже, батько мiй даремно стараеться – чи не так виходить?! І якщо ми сумуемо через вбивство нiмецького головнокомандувача так, нiбито нiякий вiн не нiмець зовсiм, а свiй… себто, наш… То хiба ж не мають рацiю тi, хто вважае правлiння мого батька несправжнiм?! Можливо, i справдi тут, у нас, нiмцi всiм управляють…
– Стривай, Даниле, зупинись.
Полковник видобув з кишенi мундира портсигар, розкрив його, глибоко вдихнув тонкий аромат тютюну. На жаль, Олександра Петрiвна попросила якомога менше курити пiд час перебування у них в палацi, тодi як в кiмнатi його вихованця це заборонялося категорично. Ах, до чого шкода! Зараз подимiти цигаркою дуже навiть не завадило б!..
Але якщо не можна – отже, не можна.
Отже, обiйдемося без цього.










