На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Принц України» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Детективы, Исторические детективы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Принц України

Автор
Дата выхода
27 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Принц України" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Принц України" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Тимур Литовченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
23 лютого 1957 року в Кремлі святкували не тільки День Радянської армії та Військово-морського флоту – політична еліта СРСР мала значно більш ґрунтовний привід для святкування, адже цього дня в Лондоні за загадкових обставин помер гетьман у вигнанні Данило Скоропадський, син гетьмана Павла Скоропадського. Особливо з цього радів радянський генсек Микита Хрущов. По-перше, тому, що ніяких гетьманів в Україні більш ніколи не буде, а по-друге – шлях до укладання повномасштабної торговельно-економічної угоди з Великою Британією відтепер був відкритий.
То хто ж такий був Данило Скоропадський?
Ще будучи зовсім малим, він опинився з родиною на чужині. Проте мрії про незалежну Україну, яку хлопець, хоча й не довго, встиг відчути й побачити зблизька, ніколи його не полишали. Слідуючи заповіту батька, Данило Скоропадський усе своє подальше життя присвятив служінню в ім’я України, був палким патріотом і свято вірив у свій народ. Авторитет гетьманича серед української діаспори був надзвичайно високим, і його, безперечно, можна назвати одним із лідерів українського руху в еміграції. Отже значення цієї людини для українців, які жили за кордоном, важко переоцінити.
Що ж все-таки сталося 60 років тому?…
📚 Читайте "Принц України" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Принц України", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Тимур i Олена Литовченки
Глава 1
Концтабiр чи… концтабiр?…
Особняк Порфирiя Силенка,
Торонто, 13 липня 1977 року
Заливний дощ невпинно перiщив у шибки широкого вiкна невеликого кабiнету, в центрi якого схилився над паперами господар затишного особняка – Порфирiй Силенко-Кравець. Просидiвши у величезному шкiряному крiслi тривалий час, вiн поступово задрiмав. Що аж нiяк не дивно, адже Порфирiю Андрiйовичу виповнилося вже вiсiмдесят чотири роки…
У дверi тихенько постукали, але вiдповiдi не було: старий продовжував дрiмати.
– До вас можна?… – прогугнявив бородань.
Старий не встиг вiдповiсти, оскiльки вiкно несподiвано вiдчинилося, i потужний порив вiтру миттю розкидав по всiй кiмнатi папери, що лежали на столi. Переляканий двiрник хотiв ретируватися, однак почув навздогiн:
– Стривай-но, залишся й допоможи менi навести тут лад!
Дмитро обернувся i побачив, як старий намагаеться пiднятися, судомно чiпляючись тремтячими пальцями за широкi дерев’янi пiдлокiтники крiсла.
Порфирiй Андрiйович справдi виглядав украй змученим i хворим. Вельми поважнi роки й загадкова виснажлива хвороба, яка хто зна звiдки звалилася на нього останнiм часом, зробили свою справу.
– Як ти сюди потрапив? Хто тебе впустив? Марiя?… – сумним рипливим голосом звернувся до двiрника Порфирiй Андрiйович.
– Нi, мене впустив якийсь франтуватий красунчик. Хвилин п’ять тому вiн вийшов вiд вас…
– Ах, мiстер Пiтер!.
– Я тут вам принiс… ось… – почав було двiрник. Порфирiй Андрiйович повiльно пiдняв голову, подивився в очi велетня i попросив:
– Поклич Марiю, будь ласка.
– Але ж ми тут самi… – здивувався чолов’яга.
– Ах, так, я ж сам вiдпустив ii до вечора… Щось морозить мене.










