Хорор у морзі: нечиста сила в судово-медичному відношенні

Завтра чекаю всiх ранiше.

– Начальник такий дiловий! – шанобливо помiтила Бася.

– Так i повинно бути! – повчально вiдповiв Гнат Васильович.

У Басi був добрий художнiй смак, тому вона швиденько накидала ескiзи кiмнат, Демч подивився на них, ствердив, i помчав на ринок.

– Як думаеш, все буде добре? – запитала дорогою додому Бася свого однокашника.

– Мае бути чудово! – оптимiстично помiтив той.

– Ми навiть не знали, куди зможемо влаштуватися на роботу, а повезло, i влаштувалися в нове вiддiлення, якого ще тут нiколи не було.

Григорiй Миронець i Бася Василевська вчилися в паралельних групах на фельдшерському вiддiленнi, i здогадувалися, що за розподiл iх попереду чекае жорстока боротьба. Але у результатi все обiйшлося набагато краще, нiж передбачалося.

Хто б знав, що в Т-ському вiдкриеться експертиза, i вони зможуть тут працювати? До того ж фраза «я працюю в судмедекспертизi» звучала дуже авторитетно. Можна було пишатись собою!

На наступний ранок, коли усi зiбралися на ганку вiддiлення, начальник зустрiв iх вже перевдягнутим в старий тренувальний костюм, робочий халат i шапочку.

– Я вже почав змивати стiни. Приеднуйтеся. Кожен може узяти собi по кiмнатi й…

– А як Ви так рано встигли вже? – наiвно заiкнулася Бася i запнулася, зрозумiвши, що припустила нетактовнiсть.

– Я тут живу, мiй юний друже, – вiдповiв начальник.

– Де «тут»? – недовiрливо запитав i собi Гоша.

– У своему кабiнетi. Головлiкар пообiцяв мене куди-небудь прилаштувати. Але поки…

– А хочете, можна у моеi бабусi на дачi пожити? – запропонувала юний лаборант.

– Нi, Басько, це дуже далеко, – запротестував Гоша.

– Слухай, Олександре Іллiчу, у мене ж мiй спiвмешканець по гуртожитку вибув.

– Як вибув? Зовсiм?

– Так, одружився i поiхав до iншого району. Напиши пiслязавтра заяву головному, щоб вiн тебе до моеi кiмнати пiдселив, – запропонував Орест.

– Вiдмiнно. Спасибi, колего! – хлопнув по плечу патанатома Демчин, – А тепер – за роботу.

Всi кивнули та пiшли переодягатися. Робота дружно закипiла. І в понедiлок вiддiлення було не впiзнати. Звичайно, побiлка i фарбування ще не висохли остаточно, але кiмнати абсолютно змiнилися. Демч закупив однакову персикову фарбу, i тепер все кiмнати сяяли сонячним свiтлом, i навiть стали здаватися якось бiльше.