Справа зниклої балерини

На цьому ж дворищi – друкарня i триповерховий прибутковий будинок. Слiдчому потрiбен був саме цей дiм – на розi Кузнечноi та Караваевськоi, якщо, звiсно, в редакцii нiчого не змiнилось з часу його останнього вiзиту. Метушня в коридорi та мiж кабiнетами нагадала Тарасовi Адамовичу про його минулi вiдвiдини – вони теж розшукували тих, хто давав оголошення в газетi. Тодi в редакцii вiдреагували на iхне прохання надати данi знехотя.

Тож нинi, зупинившись поглядом на напiвсоннiй рожевощокiй панянцi за столом з купою паперiв, вiн подумки закотив очi.

Пiдiйшов ближче, привiтався. Ранiше засобом впливу на таких панночок, якi не надто охоче копирсалися в паперах, був полiцiйний жетон. А зараз? Тiльки безапеляцiйний тон i трохи блефу. Науку блефувати йому викладав Красовський, який помiж шахами i картами обирав не шахи.

– Розумiете, Тарасе Адамовичу, – казав головний слiдчий розшуковоi частини, – шахи трохи нагадують менi преферанс, а я його не люблю. Розклали фiгури, зробили кiлька ходiв i обидва гравцi уже повнiстю розумiють ситуацiю – хто виграв, а хто готовий погодитися на нiчию.

– Бувае по-рiзному, – заперечував шахiст.

– Але зазвичай саме так. Який сенс догравати партiю, коли немае несподiванок. У преферансi теж так само, принаймнi, може бути так. Питання в однiй-двох картах, якщо вони розiгранi, – доля партii вирiшена. А бувають розклади, коли взагалi немае сенсу грати.

– А який для вас сенс у грi?

– Ризик. Блеф. Трохи удачi. Усе мае значення, нiколи не знаеш, як скiнчиться партiя, поки не дограеш ii до кiнця.

Тарас Адамович усмiхнувся.

– Ви азартний гравець, – сказав вiн, пiдливаючи гостю наливки.

– Ви теж. Просто ховаетесь за маскою нудного преферансиста.

– Хтозна, може маска – не така вже нудна, – знизував плечима господар дому.

Блефувати в шахах вкрай важко, особливо, коли партнери грають нарiвнi. Тарас Адамович чухав скроню, усмiхався.

– У шахах ми бачимо повну картину. Коли граемо в карти – картина неповна.

Тому в картах блеф виглядае ефектно й елегантно, а в шахах можна скотитися до жалюгiдного вiдчаю.

– Тобто?

– Блеф мае сенс тiльки за поганоi гри.

– Так, – погодився Красовський.

– Але в шахах твiй суперник бачить ситуацiю на дошцi. Вiн розумiе, чия позицiя сильнiша. Можна пожертвувати фiгурою, зробити несподiваний хiд, плекаючи мрiю, що вiн зiб’е з пантелику суперника й той наробить помилок, але це рiдко спрацьовуе.