На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Справа мертвого авіатора» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Детективы, Исторические детективы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Справа мертвого авіатора

Автор
Дата выхода
16 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Справа мертвого авіатора" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Справа мертвого авіатора" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Александр Красовицкий) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Третій рік Першої світової війни, Київ. На Куренівському аеродромі здійснює посадку один із перших пасажирських літаків імперії – «Гранд» конструкції Ігоря Сікорського. На борт літака у Петрограді піднялися шестеро осіб – авіаконструктор князь Олександр Курдашов із молодою дружиною та четверо членів екіпажу, однак у Києві ступили на землю лише четверо з них. Сікорський – у минулому студент загиблого князя Курдашова – звертається до легендарного колишнього начальника розшукової частини Київської міської поліції Георгія Рудого, бо поліція намагається обвинуватити одного з членів екіпажу, в причетність якого до злочину він не вірить. Георгій Рудий передає справу своєму давньому другові та колишньому заступникові – Тарасу Адамовичу, якого дивує спосіб та місце вбивства. Загалом підозрюваних четверо. Лишень слідчий Тарас Галушко вже багато років поспіль уникає будь-яких згадок про підкорювачів неба, бо має власну болісну таємницю…
📚 Читайте "Справа мертвого авіатора" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Справа мертвого авіатора", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Але ж вона – не слiдчий! Навiть не колишнiй! Спiврозмовники Тараса Адамовича часто навiть не запитували, чи вiн iз полiцii, зробивши упереджений висновок на користь цiеi версii, або задовольнялися вiдповiддю «Майже» на свое запитання. А iй доведеться придумати щось переконливiше на зустрiчне запитання: «Хто ви i чому розпитуете?»
Як починае розмову зi свiдками Тарас Адамович? Говорить якусь просту i не надто несподiвану фразу. Щоправда, вона не бачила, як вiн опитував свiдкiв на похоронi. На кладовищi всi звичнi фрази лунатимуть неприродно.
– А куди ви подiли старого?
Запитання примусило здригнутися i рвучко обернутися до того, хто так раптово вдерся у ii роздуми.
– Дивний початок для розмови, – холодно сказала дiвчина, упiзнавши голос ще до того, як зустрiлася поглядом iз чоловiком, який спинився за два кроки вiд них. Горенко говорив тихо, однак Мiрi здавалось, що його слова – голоснiшi за протяжний речитатив священника – розтинають морозне повiтря, привертаючи зайву увагу. І чого вiн пiдiйшов?
– Тут будь-який початок буде дивним.
Вiн був у формi. То теж мае вiдбути до Вiнницi дванадцятого грудня? Ескадра ж там. Сьогоднi сьоме, отже, терпiти цього типа у мiстi iй лишилося п’ять днiв. Обнадiйливо.
Без ентузiазму вона представила штабскапiтана Менчицю, завваживши, що павза затягнулася. На аеродромi Горенко був не надто схильним до розмов, на кладовищi першим вступив у дiалог.
– Полiцiю не надто порадувала його присутнiсть тут, вiн пiшов, – вирiшила нiчого не вигадувати Мiра, вiдповiдаючи на його запитання.
– Старий – не з полiцii? – запитав вiн, знову змушуючи ii зморщити чоло. Мiрi не подобався тон. Чи просто цей чоловiк, але ж – свiдкiв не вибирають.
– Нi, – вiдповiла вона, – колишнiй слiдчий.
– Тодi перекажiть йому, – вiн скосив погляд у бiк Менчиця, – Осипов не винен.
– Не надто цiнна iнформацiя, – вiдрiзала Мiра.
– Це не версiя.
У розмову втрутився Менчиць. Невже вiдчув ii роздратування? Вимовив спокiйним, – вона могла заприсягтися, – майже щиросердним тоном:
– Тарас Адамович не вiрить у його винуватiсть. Тому й узявся за це розслiдування. А ви знайомi з пiдозрюваним?
– Служили в однiй ескадрi. Я був його iнструктором у Гатчинi. – Горенко рiзко повернувся до Мiри, додав: – Вiн не повинен був летiти.








