Справа мертвого авіатора

Як ведуть допити свiдкiв на похоронi? Тарас Адамович говоритиме з усiма вiдразу чи вiдкликатиме когось убiк? Як увiрватися у життя цих людей з розпитуваннями посеред кладовища? З чого починати?

Праворуч вiд священника стоiть невисокий худорлявий чоловiк – князь Курдашов, який втратив сина. Менчиць сказав iй, що панi Курдашова не покинула Петроград, злягла з хворобою.

– Ігор Ciкорський – конструктор «Гранда», – прошепотiв вiн iй, нахилившись, щоб не привертати уваги, – онде, бiля дами у крислатому капелюсi.

– Це той слiдчий, який веде справу? – запитала Мiра, крадькома вдивляючись в обличчя Сiкорського. Здаеться, Менчиць iй вiдповiв, але вона вже не чула його слiв, бо за кiлька крокiв вiд дами у капелюсi та молодого авiаконструктора побачила знайоме обличчя.

– Ви щось сказали про пана Фогля? – перепросила вона, ледь повернувши голову до Менчиця.

– Так, вiн заступник Репойто-Дуб’яго.

Двi труни почали опускати на дно ями. Дама у крислатому капелюсi просунула пiд вуаль руку з хустинкою. Вiра краем ока побачила, як до ями неквапом пiдiйшов той, кого вона щойно впiзнала – пiлот iз Куренiвського аеродрому, штабскапiтан Горенко. Здаеться, вiн також кинув жменю землi на труну. Так само, як це щойно зробив невисокий чоловiк, який стояв праворуч вiд священника. Мiра пошукала очима Тараса Адамовича, здивовано озирнулася на Менчиця.

– Вiн пiшов, – тихо сказав молодий слiдчий, – його швидко помiтили.

– Хто?

– Пан Фогль, про якого я говорив.

– Але ж…

– Гадаю, полiцiю не надто надихнула поява колишнього слiдчого Галушка на похоронi Курдашових.

– Що ж нам тепер робити?

– Спробуемо поговорити з тими, хто знав князя та його молоду дружину. Пропоную почати з пана Сiкорського – тим паче, що вiн навряд чи затримаеться у мiстi.

– А якщо пан Фогль помiтить, що ви опитуете свiдкiв? – поцiкавилася Мiра.

– Не помiтить, якщо опитуватимете ви, – усмiхнувся молодий слiдчий.

Мiра здивовано поглянула на нього. Наскiльки це взагалi складно – ставити запитання незнайомим людям? Ще й так, аби не викликати пiдозри i не лишитися проiгнорованою? Тарас Адамович пiд час допитiв завжди балансував мiж напiвправдою i вiдвертим обманом. Був щирим i зацiкавленим, спокiйним i по-дiловому зiбраним.