Купіть книгу – вона смішна

– Я його читав, – своiм звичайним спокiйним голосом, яким вiн зазвичай розмовляе з iдiотами та хом’ячками, сказав Джим.

– На уроцi?

– Так.

– І як же ти при цьому збирався слухати вчителя, отримувати знання, так би мовити? – Цього разу божевiльний учитель уже не шукав пiдтримки в класi, а спробував просвердлити поглядом лоб Джима.

– Якi знання? – Складалося враження, що Джим просто зводить його з розуму, але я-то насправдi знав, що Джиммi в цю хвилину абсолютно щиро здивований.

– Новi!!! Новi, потрiбнi знання! За якими дiти i приходять до школи! – Не буду вам нагадувати, дорогi моему серцю вiсiмнадцять читачiв, що в суперечцi програе той, хто першим починае кричати.

– Я iх i отримую, – Джим вiдповiдав так, як нiби кричали зовсiм не на нього. – Ви менi заважаете, – i лагiдно простягнув руку за своею книгою.

– Ну, це вже нахабство, – вчитель перестав кипiти i перейшов у стадiю шипiння та сопiння. Клас тим часом потихеньку робив ставки. Ставили на те, що новачок вибiжить iз класу ще до дзвiнка, або на те, що вiн не зможе встати зi стiльця до кiнця уроку, на перемогу самого вчителя ставки не приймалися.

 – Зараз же до дошки i розповiдай про те, про що я щойно говорив.

– А що за предмет? – запитав, пiдводячись зi свого мiсця Джим.

– Що? Що за предмет? Ти не знаеш? – опонент втрачав залишки терпiння та слини.

– Нi.

– Бiологiя у нас сьогоднi! А не… Не… – Вчитель спробував швидко прочитати напис на обкладинцi книги, але не змiг – очi були залитi кров’ю.

– А тема?

– Походження життя на Землi! – Ось тут наша вражина помилився, тому що вiн iще на початку уроку повiсив на дошцi плакат iз якимись грибами, а я хай i не такий розумний, як Джиммi, але все ж таки в змозi вiдрiзнити гриби вiд не грибiв. А тим часом Джим вийшов до дошки.

– Існуе багато теорiй походження життя на Землi, й наука досi жодну з них не може визнати остаточно достовiрною. Основною на цей момент е теорiя еволюцii Дарвiна, але у неi… – i Джим почав швидко та без запинки зачитувати цiлу наукову доповiдь, i невтаемниченi цiлком могли подумати, що вiн робить такi доповiдi щодня, а не раз на рiк в особливих випадках.

Що вiн бере з собою в школу до десятка книг i прочитуе iх уже до четвертого уроку. Потiм вiн починае щось писати i креслити у своiх зошитах, що – боiться запитати навiть директор школи, вiн потрапив торiк якось пiд каток Джиммi, маючи необережнiсть запитати його про оборотнi матрицi в математицi.