Небо, повне зірок

Та й особливим розумом, вочевидь, не вiдзначався, раз не спромiгся отримати нiякоi iншоi квалiфiкацii, окрiм господарника.

Проте навiть такий простий хлопець, як вiн, становив величезну цiннiсть. Адже в Зоряний Флот приймали зовсiм не за розумовими здiбностями i не за фiзичними даними, а за iншими критерiями. Вiрнiше, за одним-единим, який називався резистентнiстю. І нiякого конкурсу не iснувало – брали всiх поспiль, ще й нарiкали на гострий брак кадрiв.

– Твоя друга спецiальнiсть нам не знадобиться, бо наш корабель вантажний, а не дослiдницький, – заспокоiв я Симона.

– А от перша стане вельми в пригодi. Вiдколи наш стюард пiшов на пенсiю, всiма господарськими справами в нас займаеться технiк Карла Бекер. От тiльки на камбузi вiд неi користi мало – кулiнар з неi дуже кепський. Сподiваюсь, ти добре готуеш?

– Ну… непогано.

Марсi за шкiльною звичкою (ох, i довго ж вiд неi позбавлятиметься!) пiдняла руку. Я кивнув iй.

– Симон прибiдняеться, капiтане, – сказала вона. – Вiн дуже добре готуе.

Моя подруга, яка разом з ним вивчала кулiнарiю, розповiдала, що вiн завжди, на кожному уроцi, був найкращим у iхньому класi.

– Це чудово, – промовив я з неприхованим задоволенням. – Виходить, нам дуже пощастило.

Симон був улещений моiми словами – i навiть не стiльки словами, скiльки моiм тоном. А Мiлош тихенько пирхнув, демонструючи свою зневагу до такоi «несерйозноi» професii. Дурний, зарозумiлий хлопчисько! Вiн просто не розумiе, як це – тижнями харчуватися всухом’ятку або нашвидкуруч приготованими напiвфабрикатами.

– От ми й познайомилися, – пiдсумував я. – Тепер про те, що чекае вас на кораблi. Ти, Симоне, отримаеш у свое розпорядження камбуз. Про iншi обов’язки стюарда поки не думай: зараз твоя головна i едина задача – годувати команду. Безпосередньо будеш пiдпорядковуватися старшому технiку Морено. Що ж до тебе, Мiлоше, то твоiм прямим начальником, ясна рiч, буде шеф Штерн. Вiн i вирiшить, чим конкретно ти займешся. Ну, а ти, Марсi, пiдеш пiд мою руку, станеш третiм пiлотом.

Вiдповiдно ми будемо й вашими наставниками. Не соромтеся звертатися до нас зi своiми проблемами. А як виникне бажання продовжити освiту – розраховуйте на нашу допомогу й пiдтримку.

– Так, капiтане, – негайно озвалася Марсi, скориставшись моею паузою. – Це дуже добре. У школi я вивчала ще три спецiальностi, але менi трiшечки забракло, зовсiм трiшечки, щоб скласти iспити. Я б хотiла це виправити.

Я похитав головою:

– Не варто поспiшати.