Небо, повне зірок

І не лише в мить переходу, коли проявлявся «ефект дубодума», а й протягом усього стрибка, хоча свiдомо ми цього не вiдчували. А от увi снi, коли розум вiдкритий i беззахисний, гiпердрайв узагалi був безжальний. Одного разу, ще на «Амстердамi», я брав участь у цiлодобовому польотi – i тодi менi снилися розкiшнi кошмари.

О пiв на третю Марсi передала вахту Курiннiй, вельми задоволена собою. Я також був задоволений нею – вона виявилася чудовим пiлотом. Що тут казати, я мав серйознi претензii до Зоряноi Школи, яка позбавляла учнiв дитинства, давала iм украй однобiчну освiту.

– Це було зовсiм неважко, – похвалилася Марсi, коли ми вийшли з рубки й попрямували до iдальнi, де нас чекав приготований Симоном обiд (за твердженням Курiнноi, «повний вiдпад»). – Я нiтрохи не втомилася.

– Важкi не самi стрибки, – зауважив я. – Важко день у день, цiлiсiнькi тижнi проводити в польотi.

– То це ж класно!

– Певна рiч, класно. Але й важко – одне iншому не суперечить. Ти не квапся з висновками. От на зворотному шляху будемо тягти баржу – тодi подивимося, якоi ти заспiваеш.

– Не заспiваю, – вiдповiла вона з усмiшкою.

Я теж усмiхнувся. Марсi, дарма що була дiвчиною, дуже нагадувала мене самого в такому ж вiцi.

*??*??*

З появою в командi «Кардифа» третього пiлота у мене iстотно побiльшало часу на виконання власне капiтанських обов’язкiв, частину яких я ранiше делегував старшому помiчниковi Курiннiй та головному iнженеровi Штерну. Втiм, це була звична практика в Зоряному Флотi, бо близько двох третин наших кораблiв лiтали з недовкомплектованими екiпажами. Особливо гостро вiдчувалася нестача пiлотiв, тому багатьом капiтанам, а не лише менi, доводилося, крiм усього iншого, щодня нести лiтну вахту.

Щоправда, у першi три днi рейсу я майже постiйно перебував на мiстку, коли чергувала Марсi, i контролював ii дii. Але поступово переконався, що вона успiшно справляеться як з самими стрибками, так i з тягарем вiдповiдальностi за керування кораблем.