Гроші. Ч 1. Сизий світанок

– Треба почекати. Зараз програма зависла знову, – сказала, повернувшись, пошепки iх рятувальниця. – Спить? У мене онуки, двое… – посмiхнулася. – Ми все зробимо, не хвилюйтеся. Ви хочете – тут посидьте, хочете – я вас на диванi посаджу?

– Нi-нi, дуже дякую! – заперечила Саша. – Я тут почекаю, ще прокинеться… А що тут за галас у вас? Про якiсь облiгацii?

– А! – жiнка посуворiшала. – Нам сьогоднi цього ще не вистачало до наших проблем! Уявляете: з Киева прийшов наказ – всiм спiвробiтникам «Ощадбанку» викупити по десять державних облiгацiй, кожному – мiнiмум на п’ятсот доларiв! Уявляете, яка свинота? Вiчно там у Киевi щось як придумають, а ми тут, у Криму, розгрiбай!

– Так, а якщо у когось немае п’ятиста доларiв? Що тодi? – здивувалася таким звичкам начальства у державному банку Саша.

– Нас хiба хто запитуе? Немае грошей – тодi або бери кредит, або он… – i жiнка вказала на дверi. – Звiльняйся!

– А це тiльки тут, у вас, у Криму?

– Хтозна, – жiнка знизала плечима.

Грошi Саша отримала за пiвгодини. Решту дня пiшло на дорогу додому, приготування вечерi, прогулянку вздовж моря. Весь цей час ii не покидала ця дивна iсторiя: держава випускае облiгацii i потiм змушуе працiвникiв державноi таки установи скуповувати iх. Який у цьому сенс? Невже справи настiльки кепськi, що до державних облiгацiй з гарним вiдсотком нiхто не мае iнтересу? Можливо, тому не мае, що держава скоро зникне, i нiкому платити буде по боргах?! Саша вiдкинула цю нiсенiтницю i прийшла до висновку простiшого: як повернеться до Киева, то обов’язково мае дослiдити iсторiю державних облiгацiй за останнi кiлька рокiв.

Але до Киева повертатися дуже не хотiлося. Їй нiколи не подобалося жити в мiстi, завжди хотiлося простору, неба, тишi. Так Саша звикла з дитинства: одна бабуся жила в Киiвськiй областi, бiля Заповiдника, iнша тут, у Криму, де вона i пропадала зазвичай кожне лiто – всього кiлька кiлометрiв вiд моря, неподалiк гори, неймовiрна природа, краса, одним словом.

Саме тут Саша якось дiзналася i про свою здатнiсть на несподiванi, рiзкi вчинки, а було iй тодi лише п’ятнадцять. Пiзно ввечерi вдвох iз подругою вони поверталися з танцiв.