Сон тіні

Ми прийшли сюди першi й вийдемо зi святинi останнi. Такий е наказ.

– Зараз дам розпорядження, – промовив пророк i шукав очима по столi.

– Вибач, найдостойнiший. Це ще не все. Мусимо разом з тобою оглянути залу, де вiдбудеться зустрiч з оракулом.

– Слухнянiсть – чеснота жерцiв, – лагiдно всмiхнувся Дiодор. Погляд його затримався на маленькому кришталевому молоточку. Вiн вдарив ним по невеликому срiбному кружальцю, що висiло з боку стола. За мить бiля запони стали два дужi, молодi жерцi.

– Повiдомте: всi, хто де перебувае, в робiтнях, у храмi, в покоях, хай залишаться на своiх мiсцях до мого наказу.

– Найдостойнiший, – перебив пророка Татiан, – ти розумiеш, що ми виконуемо вищу волю. Тож не гнiвайся i не вiзьми це за ознаку недовiр’я чи брак пошани до тебе або до святинi. Ми мусимо обiйти цiлий той шлях, яким проходитиме цезар. Нам звелено на власнi очi переконатися, чи твоi накази будуть виконанi бездоганно. За це вiдповiдаемо ми.

– Повторюю: слухнянiсть визнають i в Серапеумi. І ми вмiемо дотримувати дисциплiну, як i ви, у вiйську.

І додав, звертаючись до жерцiв:

– Попередiть. Хай не хвилюються i не цiкавляться, зачувши в святинi ходу легiонерiв: варта цезаря виконуе його наказ. Ідiть!

Жерцi глибоко вклонились i, як i перед тим, умить зникли.

– Так прошу, оглянемо каплицю.

Дiодор пiдвiвся i повiв варту до невеликоi пiдземноi зали, сполученоi з його робiтнею вузьким сходистим коридором, що бiля дверей каплицi розгалужувався.

– Куди веде цей бiчний?

– Оточуе довкола каплицю й мою робiтню, – вiдповiв жрець.

На вiвтарi перед заслоненою статуею богинi блимав вогник. Два ряди бiлих мармурових колон пiдтримували стелю. В каплицi не було жодноi обстанови. На рiвних стiнах з меандром сизоi барви не видно було найменшоi заглибини чи амбразури. Пророк з пошаною схилився перед статуею. Прихожi так само. Дiодор набрав довгою ложкою фiмiаму й скинув на вогник, що викинув угору язичок полум’я.

Татiан iз вояками повiльно обiйшов цiлу залу, мацаючи рукою стiни.

– Мусимо, найдостойнiший, турбувати тебе ще. Вибач. Але покажи, де стоятимеш ти, а де мае бути пiд час пророкування август?

Дiодор мовчки став праворуч вiвтаря i показав мiсце навпроти:

– Там мае стояти ясний цезар.

Татiан став на те мiсце й глянув на жерця. Крiзь напiвпрозору завiсу запашного диму Дiодорова постать закреслювалась тьмяною, мов крiзь серпанок.