Сон тіні

 – Якась гра в тiнi!

– Зараз, – вперше озвався до гостей ясний i приемний голос камiла.

– Прошу, – вiдiмкнув вiн дверi без клямки i без жодних ознак замка.

Цезарева варта опинилась у невеличкiй кiмнатцi, цiлком порожнiй, без вiкон i немов i без дверей.

Однак камiл ураз знайшов замок i вже стояв у малесеньких дверцятах, що вiдсунулись у стiну.

– Звольте ласкаво зачекати, – озвався ввiчливо i швидко засунув дверi.

Всi трое переглянулись.

– Увiйшли, – промимрив перший Прiск. – А як вiдсiль?

– Тiею самою дорогою, – сухо вiдказав Татiан приниженим голосом.

– Мовчимо слухняно, легате, – голосно по-вiйськовому вiдповiв Антiстос.

Але в цiй хвилинi скрипнули дверi в третiй стiнi, i в них стояв ввiчливий камiл, пiдтримуючи рукою заслону над дверима, що були всього на один крок навпроти.

– Святий пророк готовий прийняти августiанiв, – i запросив рукою.

І в цю ж мить десь зник.

* * *

Вояки стояли в робiтнi старшого жерця.

Низька мосяжна лампа у формi вази освiтлювала широкий стiл. На ньому купками лежали сувоi, таблички для писання, писальнi й iншi приладдя та стояли рiзнобарвнi маленькi мисочки.

Жрець Дiодор пiдвiвся й поблагословив прихожих. Вони низько вклонились.

– Даруй, найдостойнiший, що ми змушенi турбувати тебе в цю пiзню годину. Даруй i за несправну поведiнку в незнайомому нам довкiллi, – рiвно, немов вiдрубуючи слова, проказав Татiан. – Але е наказ.

Вiн дав знак Антiстосовi. Той ввiчливо показав свiй перстень.

– Слухаю, – нагнув голову пророк.

– Можемо говорити все? Нiхто нас не чуе? – спитав Татiан.

– Крiм богiв. Сiдайте, – запросив вiн, вказуючи на оздобленi слоновою кiстю ебеновi стiльцi з гаптованими золотом подушками.

– Слухаю, – повторив ще, сiдаючи при столi.

Татiан вiдкинув каракалу. Його супутники зробили те саме. Зброя преторiанцiв заблищала на Татiановi й Антiстосовi. Жрець спокiйно вдивлявся в гостей.

– Маемо наказ попередити тебе, найдостойнiший, що нинiшнi вiдвiдини цезаря мусять вiдбутись у повнiй таемницi. Вiн мае важливi причини не бажати, щоб про це потiм десь була мова.

– З храму не виходить те, що не мае вийти.

Прiск i Антiстос виразно переглянулись.

Татiан говорив далi:

– Це ми знаемо. Однак бажано, щоб i в самiй святинi нiхто не виходив назустрiч цезаревi. Просимо, щоб по коридорах чи залах, якими мае пройти август, не зустрiв його жоден.