Завдання Героїв

Виглядало, що вiн вже розмiняв четвертий десяток, справжнiй чоловiк, з щетиною на обличчi, шрамами на щоцi та зламаним пiд час битви носом. Це був наймiцнiший чоловiк, якого Тор коли-небудь бачив, удвiчi ширший за iнших. Вираз його обличчя говорив, що вiн тут головний.

Солдат зiстрибнув на брудну дорогу, його шпори брязкнули, i вiн наблизився до шеренги хлопцiв.

Десятки хлопцiв стояли по стiйцi смирно, сповненi надii. Вступ до Срiбла означав життя честi, битв, визнання, слави, не кажучи вже про землi, титули та багатства.

Вiн означав найкращу наречену, найкращi землi та життя у славi. Вiн означав честь для всiеi родини. І вступ до Легiону був першим кроком.

Тор вивчав поглядом великi золотi екiпажi, вiн знав що лиш вони здатнi вмiстити багато рекрутiв. Це було велике королiвство, i вони мали вiдвiдати багато мiстечок. Вiн глитнув, розумiючи, що його шанси навiть меншi, нiж вiн думав до цього. Вiн мав перемогти усiх iнших хлопцiв, багато з яких були добрими бiйцями, а також своiх власних братiв.

Раптом вiн вiдчув свою слабкiсть.

Тор заледве дихав, коли дивився як солдат мовчки ходить, оглядаючи ряди претендентiв. Вiн почав з дальнього кiнця вулицi, а потiм рухався по колу. Звичайно, Тор знав усiх iнших хлопцiв. Вiн також знав, що деякi з них насправдi не хотiли, щоб iх вибрали, хоча цього хотiли iхнi родини. Вони боялися, що з них не вийде гарних солдатiв.

Приниження спалювало Тора зсередини. Вiн вiдчував, що мае таке само право бути обраним, як i будь хто з них.

Лише той факт, що його брати були старшi, бiльшi та сильнiшi за нього не означав, що вiн не повинен мати права стояти i бути обраним. Вiн ненавидiв свого батька, i мало не вилiз iз власноi шкiри, коли солдат наблизився.

Солдат вперше спинився перед його братами. Вiн оглянув iх з голови до п’ят i, здаеться, був вражений. Вiн пiдiйшов, схопив одну з iхнiх пiхов та смикнув ii, наче хотiв перевiрити наскiльки мiцно вона трималася.

Вiн посмiхнувся.

“Ти ще не використовував свiй меч у битвi, чи не так?” – спитав вiн Дрейка.

Вперше у своему життi Тор побачив як Дрейк нервуе. Дрейк глитнув.

“Нi, мiй сеньйоре. Але я використовував його багато разiв на практицi, i я сподiваюсь…”

“На практицi!”

Солдат зайшовся смiхом i розвернувся до iнших солдатiв, якi теж реготали.

Дрейк почервонiв як буряк. Вперше Тор бачив Дрейка ображеним, зазвичай це вiн ображав iнших.