Завдання Героїв

“А вiдполiрувати?” – спитав Дрейк.

Батько повернувся та несхвально поглянув на Тора, але Тор заговорив першим.

“Батьку, будь ласка. Менi треба з тобою поговорити!”

“Я сказав тобi вiдполiрувати”.

“Будь ласка, батьку!”

Батько озирнувся, роздумуючи. Напевне, вiн побачив серйознiсть обличчя Тора, бо все-таки вiдповiв: “Що?”

“Я хочу, щоб мене розглянули. З iншими. До Легiону”.

Його брати зайшлися смiхом, а його обличчя почервонiло.

Але батько не смiявся. Навпаки, вiн став ще похмурiше.

“Ти впевнений?” – спитав вiн.

Тор впевнено ствердно кивнув головою.

“Менi чотирнадцять. Я маю право”.

“Чотирнадцять – це мiнiмум”, – зневажливо кинув Дрейк через плече. – “Якщо вони вiзьмуть тебе, ти будеш наймолодшим. Ти думаеш вони вiддадуть перевагу тобi передi мною, який на п’ять рокiв старший?”

“Який же ти нахабний”, – сказав Дарс. – “Ти завжди таким був”.

Тор повернувся до них. “Я не вас питаю”, – заперечив вiн.

Вiн повернувся назад до батька, який все ще хмурився.

“Батьку, будь ласка”, – благав вiн. – “Дай менi шанс. Це все, що я прошу. Я знаю, що я молодий, але я покажу себе, з часом”.

Батько похитав головою.

“Хлопче, ти не солдат. Ти не такий, як твоi брати. Ти пастух. Твое життя тут. Зi мною. Ти виконуватимеш своi обов’язки i виконуватимеш iх добре. Не замрiюйся. Прийми свое життя i навчися його любити”.

Тор вiдчув, як розриваеться його серце, а життя руйнуеться прямо на очах.

“Нi”, – подумав вiн. – “Цього не може бути”.

“Але, батьку…”

“Мовчати!” – батькiв крик прорiзав повiтря. – “Досить з тебе. Вони вже йдуть. Вiдiйди з дороги i думай над своею поведiнкою, допоки вони тут”.

Батько пiдiйшов i однiею рукою вiдштовхнув Тора у бiк, наче вiн був небажаним предметом. Його мiцна долоня обпекла груди Тора.

Здiйнявся великий гуркiт, i селяни повибiгали зi своiх домiвок i вишикувалися уздовж вулиць. Зростаюча хмара диму вiщувала колону, i скоро вона приiхала – дюжина кiнних екiпажiв, що гуркотiла подiбно до великого грому.

Вони увiйшли у мiсто несподiвано та зупинились бiля будинку Тора. Конi гарцювали на мiсцi та фиркали. Хмара пилу довго висiла в повiтрi, i Тор з хвилюванням намагався розгледiти iхнi обладунки та зброю. Вiн нiколи не був так близько до Срiбла, i його серце важко билося.

Солдат з головного коня спiшився. Ось вiн, справжнiсiнький член Срiбла, захищений блискучою кольчугою, з довгим мечем на поясi.