Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 1

]

Дон Кiхотовi з Ламанчi

Сонет

О ти, чиi пригоди невеселi

Нагадують мою бiду немало,

Коли ридав з одчаю я бувало,

Страждаючи один на Бiднiй Скелi;[32 - Амадiс Гальський сховався вiд свiту на островi Бiдна Скеля, «проводячи своi днi в сльозах i постiйних душевних муках» пiсля того, як Орiана несправедливо приревнувала його до Брiолани, якiй вiн допомiг повернути острiв. Дон Кiхот намагаеться копiювати безумства, викликанi любовною тугою свого улюбленого героя в роздiлах ХХV i ХХVІ першоi частини роману.

Ти, що гасив жагу в гiркiм джерелi,

Кого розпука слiзьми напувала,

Кого земля з землi ж i годувала,

Не з мiдноi чи срiбноi тарелi, —

Будь певен в тому, що на вiки вiчнi,

Допоки в небi у красi величнiй

Погонить конi Феб золотокудрий,[33 - Сонце (Феб – один з епiтетiв Аполлона як божества свiтила).]

Твiй подвиг буде в людях найславнiший,

Твiй рiдний край мiж iнших найсильнiший,

А твiй творець – над всiх у свiтi мудрий!

Дон Бельянiс Грецький[34 - Дон Бельянiс Грецький – герой рицарського роману у 4-х частинах «Історiя великодушного, вiдважного й непереможного кавальеро дона Бельянiса Грецького» Херонiмо Фернандеса (1545–1547), однiеi з найулюбленiших книг Дон Кiхота.

Дон Кiхотовi з Ламанчi

Сонет

Я бив, рубав, крушив, вiщав i дiяв,

І подвиги звершив я незрiвняннi;

Вiдважний i палкий на полi бранi,

Сто кривд я вiдомстив, сто сот розвiяв.

Зажив я слави, про яку я мрiяв,

І вiддано служив своiй коханiй;

Пiгмей менi ввижався в великанi,

І завжди честь у битвах я лелiяв.

Над долею я знав могутнi чари,

Хапав за чуба випадки ледачi,

Тьму перешкод зумiв перебороти.

Та хоч пiднеслись високо над хмари

Отi моi прославленi удачi, —

Тобi я заздрю, славний Дон Кiхоте!

Сеньйора Орiана[35 - Cеньйора Орiана – донька короля Великоi Британii Лiсуарте, якiй служить i з якою заручений Амадiс Гальський.]

Дульсiнеi Тобоськiй

Сонет

Хотiла б я, прекрасна Дульсiнее,

Щоб висився в Тобосi замок мiй;

Змiнявши Лондон на приют сiльський,

Спочила б я i тiлом i душею.