Зло не має влади

Позаду, за нашими спинами, сплiталися гiллям грубезнi дуби, i стовбури iхнi здавалися бородатими вiд буро-зеленого моху. Повитиця обплела й землю, i гiлки, серед густого зела яскравими плямами палахкотiли квiти. Попереду височiв замок, впираючись шпилями в самiсiньке небо, а нижче, в долинi, широко розкинулося мiсто: воно вдвiчi побiльшало звiдтодi, як я востанне його бачила. Згори, з пагорбiв, спускалася широка рiчка, що мала наймення Ланс. Вона впадала в море, вкрите бiлими баранцями, а мiж мiстом i морем гомонiв величезний порт.

Мое Королiвство… Як же я за тобою скучила!

Максимiлiан аж подався уперед, вдивляючись у замок. Нiздрi в нього тремтiли, начебто вiн принюхувався. Цiеi митi вiн мав таке хиже обличчя, що я перш за все вирiшила повернути собi посох.

– Ідеш у замок? – некромант немовби прочитав моi думки. – Іди. Пройдися мiстом. Поговори зi старими знайомими. Повiр своiм вухам i очам. Тiльки ж врахуй: часу замало.

Вiн так дивно посмiхнувся, що в мене серце защемiло.

– Авжеж, i поговори з Гарольдом, – Максимiлiан не зводив з мене чорних неклiпних очей. – Поручися за мене. Скажи: я дам клятву союзника.

Я подумала: це ми ще побачимо! І ще одне: добре б, якби Максимiлiан зараз вiдчепився…

– Я не пiду з тобою, – сказав вiн, вiдповiдаючи на мiй погляд. – Усе розумiю: у вас iз Гарольдом приватна розмова…

Напевно, я виказала своi нiяковiсть i страх: здавалося, вiн читае моi думки.

– Чого тобi смiшно?

– Та нiчого… Просто радiю, що ти нарештi в Королiвствi! Тепер справи пiдуть веселiше… Ну, йди.

– Де тебе потiм знайти? – запитала я повiльно.

– Сам тебе знайду. Ну, не гай часу!

І посмiхаючись, вiн пiдстрибнув… i ось уже великий чорний птах здiйняв крильми вiтер i полетiв кудись на захiд.

* * *

От же ж гад! Вiн ще й птахом навчився перекидатись! Чи й ранiше вмiв? Я ж таки й не знала, що некромант може, а чого не може – навiть коли вiн був хлоп’яком рокiв дванадцяти. Чого ж тепер очiкувати?

Сонце спускалося дедалi нижче. Я рушила до замку – широкими кроками, донизу схилом пагорба. На менi були джинси, кросiвки, сорочка з короткими рукавами – як я гуляла з Риткою в парку, так i брела нинi помiж сосен.