На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Вовча сить» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Социальная фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Вовча сить

Автор
Дата выхода
16 июля 2021
🔍 Загляните за кулисы "Вовча сить" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Вовча сить" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марина и Сергей Дяченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Що може бути безглуздішим за цивілізацію розумних овець? Дикий експеримент, авантюрний і відверто невдалий… Невдалий? Та де там! Живуть. Міста будують. Ферми. Маячки винайшли, щоб від вовків захищатися. І що далі? Уперед до процвітання і цивілізації?
А якщо вовки прийдуть знову і почнуть жерти отару… А поруч – така спокуслива людська цивілізація… В обмін на твою власну вовну вона обіцяє багацько – захист, їжу, порятунок твоїх дітей… Однак за це, можливо, доведеться через кілька поколінь заплатити й розумом. Чи багато хто обере такий шлях? Авжеж…
Та дехто із цим не погодиться. І почне виживати по-людськи – борючись не на життя, а на смерть із сірими хижаками. І навіть принесе себе в жертву заради свого народу…
Окрім «Вовчої ситі», до видання також увійшли повісті «Бастард», «Горіла Вежа» та кіноповість про слов’янську султаншу Роксолану «Оксамит і сталь».
📚 Читайте "Вовча сить" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Вовча сить", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Вип’емо, – сказав i без того захмелiлий Станко. – Вип’емо за князя… Побажаемо йому легкоi смертi! – вiн розреготався, задоволений своiм жартом, а Ілiяш тим часом закрутив головою з подвоеним старанням – чи не чув хто?!
– Ти… тихiше поки що, – браконьер перехилився через стiл. – Язиком плескати – це будь ласка, а на дiлi хто чого вартий – скоро побачимо…
Станко повiльно поставив спорожнiлий кухоль на стiл. Схилив голову молодий бичок, та й годi.
– Уб’ю, – сказав вiн тихо i глухо. – Заприсягся – i вб’ю.
І такою ненавистю сповненi були цi слова, що Ілiяш вiдсахнувся:
– Слухай… Не мое дiло, звичайно… Але вiн тобi тато, татусь, що ж ти сичиш, як змiя… Та за що ти його… не злюбив, га?
Станко тупо втупився в червону калюжу на столi. Мовив нарештi:
– Гаразд, я тобi розповiм, щоб зуби поберiг, даремно не шкiрив…
Вiн вiдкинувся на спинку стiльця i переривчасто зiтхнув, збираючись iз думками. Історiя, яку вiн мав намiр розповiсти, була священна – згадуючи ii напередоднi походу, вiн нiби пiддавав себе очисному ритуалу.
– Мати моя, – почав вiн повiльно, – мати моя жила в одному селищi, далеко звiдси… Вона була едина дочка в шанованiй родинi, й у неi був наречений, готували весiлля. Вона була… Непорочна дiвчина… І напередоднi весiлля через селище проiжджав князь Лiго зi стражниками.
Ілiяш слухав, подавшись уперед, облишивши жарти, щiльно зсунувши брови.
– Напередоднi весiлля… – вiв далi Станко.
Вiн гримнув об стiл порожнiм кухлем. У дальньому кутку корчми гучно заiржала п’яна компанiя. Пальцi Станка, що стискали дерев’яну ручку, побiлiли.
– Вона СПОДОБАЛАСЯ князю! І вiн… вiн… Вiн схопив ii, не сходячи з сiдла! Вiн вирвав ii з рук батька, який спробував заступитися… Вiн розсiк обличчя ii нареченому, який кинувся пiд копита коня… І вiн вiдвiз ii, вiдвiз, i лакеi його рвали животи вiд смiху, розумiеш?! Вiдвiз у поле… І там… просто в полi… Так брудно, жорстоко… поглумився i кинув.
Ілiяш здригнувся i пiдвiв голову. В очах у Станка стояли сльози.
У дальньому кутку корчми перекинули стiл i побилися. Раз у раз грюкали дверi; повз, здивовано глянувши, ковзнула Вiла – розбiйницьку червону косинку ii було тепер прикрашено самотньою трояндою.
Станко мовчав довго. Мовчав i Ілiяш.











