На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Стократ» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фэнтези, Книги про волшебников. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Стократ

Автор
Дата выхода
29 ноября 2016
🔍 Загляните за кулисы "Стократ" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Стократ" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марина и Сергей Дяченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Світ – це пасма крижаних гір на півночі та жовті пустелі на півдні, страшні ліси на сході та чудовиська глибоко в землі. Світ – це ім’я дівчини, від якої залежить – буде існувати світ чи ні. А Стократ – це людина з мечем, яка йде своїм шляхом, допомагає людям, якщо це потрібно, але ніде не затримується. Чого він хоче, за що б’ється з ворогами? Іноді Стократ і сам не може відповісти на ці запитання. Але, так чи інакше, він має врятувати Світ… і світ…
📚 Читайте "Стократ" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Стократ", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Потiм усе-таки пiдiйшов, перелазячи через корiння. У глибинi залiзноi пiчки ховався сувiй, схожий на прадавню карту.
Стократ, затамувавши дух, запхав руку туди, всередину. Витяг сувiй i розгорнув його на колiнi.
Це зовсiм не була карта, хоча обриси тканини повторювали абрис Населеного Свiту. Це був малюнок, точнiше, низка малюнкiв i знакiв.
Послання.
У своiх мандрах вiн навчився не тiльки читати по губах, не тiльки розумiти чужi мови. Вiн легко мiг зiбрати з осколкiв розбиту вазу, глечик чи статую, вiн розпiзнавав сенс у всьому, де бачив найменший зв’язок.
Подарунок, говорили знаки, схожi на крихiтнi дитячi малюнки. Свiт. Життя. Подих. Пам’ятайте – ваш свiт смертний, але…
Стократ не зумiв дочитати: сувiй розпався порохом у нього на колiнах, i вiдновити послання з пороху не зумiв би найметкiший розум. Стократ довго сидiв на поваленiй соснi, непорушно, замружившись: йому здалося, що вiн щойно втратив щось дуже важливе.
* * *
Свiтла у верхньому вiконцi не було.
Щойно побачивши будинок здалеку, Стократ зрозумiв, що справи кепськi, й побiг.
Хвiртка стояла навстiж. Стократ вихопив меча.
…Навiть не розбiйник, навiть не браконьер. Прищавий юначок, грабiжник-початкiвець гарячково скидав у мiшок усе, що бачив, – посуд, вишитi скатертини, статуетки, вмiст скриньок. Вiн пiшов на справу вперше – дуже потрiбнi були грошi…
Стократ зупинився у дверях. Вiн нiяк не мiг повiрити.
Через мить парубiйко помiтив його й позадкував, випускаючи мiшок.
– Ти… бери, добре? Ти чого? Забирай половину… забирай усе, добре?
За поясом у нього стирчав кинджал, погано вiдтертий вiд свiжоi кровi. Стократ мовчав.
– Забирай! – хлопець вiдступав до вiкна. – А що?
– Де вона? – запитав Стократ.
– Вона на мене напала! Вона напала, у неi нiж…
Хлопець замовк назавжди. З горла його не вирвався навiть хрип; вiн упав на свiй мiшок, заливаючи кров’ю монети, дрiбнички й мiдну фiгурку журавля з позолоченим дзьобом.
Стократ стяг зубами рукавички. Витер лезо об куртку вбитого. Сховав у пiхви не дивлячись.
Пiшов нагору, понад усе бажаючи не пiднiматися туди нiколи. Повернутися й пiти, i все забути.
Мертва вдова лежала коло лiжка.
Жива дiвчинка, закутана в ковдру, спала в запiчку труби вiд печi. Вона не прокинулася, коли прийшов убивця. Вона не розплющила очей, коли повернувся Стократ.
Вiн узяв ii на руки й довго тримав, слухаючи, як вона дихае. І як б’еться ii серце.











