Сонячне коло

Ти менi дуже допомогла.

* * *

Пiсля обiду Алекс повiз ii на екскурсiю по мiсту, з обов’язковим вiзитом в ювелiрний квартал. Хоч як намагалась Ірiс вiдкрутитися, м’яка наполегливiсть Алекса не залишала iй шансiв. Простiше було б домовитися з припливом на океанському узбережжi:

– Це справа нашоi честi, панi Айрiс. Варто вам побачити усi цi камiнцi зблизька – i ви тут же забудете, що не носите прикрас!

Я нi на секунду не вiдiйду вiд провiдника, – твердо сказала собi Ірiс. У тих людей, хоч ким би вони були, не буде шансу ще раз зi мною зв’язатися.

– …Звернiть увагу, це справжнiй музей! Голубчику, вiдкрий-но для нас iще оту вiтрину…

У величезному магазинi, окрiм прикажчика, Алекса, Ірiс i стражника бiля дверей, нiкого не було. Спалахували камiнцi, текли застиглими струмочками золото i срiбло, Алекс майже силою змушував Ірiс примiряти то один набiр, то другий, то третiй. Щоразу iз дзеркала на Ірiс дивилася нова жiнка; врештi-решт вона захопилася цiею грою, навiть виявила слабку iнiцiативу, вказавши на намисто, яке iй чимось сподобалося.

Не минуло й секунди, як намисто було упаковано в рiзьблену шкатулку:

– Не здумайте сперечатися, панi Айрiс! Лорд-регент знiме з мене голову, якщо ви не приймете подарунка! До речi, на завтрашнiй музичний вечiр, де ви гратимете, – ви ж не вiдмовитеся надiти обновку? Вона приголомшливо личить вам!

Нi про який музичний вечiр ii нiхто не попереджав. Дiзнавшись про це, Алекс зробив великi очi:

– Це формене неподобство, вам мусили надiслати запрошення! У нас е ще кiлька годин до часу Свинi, що б ви хотiли побачити в мiстi?

Вiн набрид iй зi своею безцеремоннiстю i нав’язливою опiкою.

– Я хочу побачити чоловiка, який наповнюе черепашки музикою. Вiн iще тримае магазин, як я зрозумiла.

– Черепашки? – Алекс на мить забарився. – Гм… Це не магазин, це крамничка на нижньому базарi, не надто вдале мiсце. Там повно смiття i голодранцiв.

– Їдьмо, – сказала Ірiс.

* * *

Не так уже й багато смiття, у будь-якому порту бiльше буде.

А людей справдi багато, хоча торговий день вже закiнчувався, багато крамничок зачинялись. Ірiс насторожено озиралася – вона вже пошкодувала про свое рiшення. У цiй штовханинi може ховатися хто завгодно, за нею можуть стежити, це простiше простого – вона вирiзняеться серед натовпу. Добре, що е супроводжуючi – Алекс, кучер, охоронець. Ірiс намагалася не вiдставати вiд них нi на крок, та вони й самi не дозволили б.

– Де ж? Десь тут, – бурмотiв собi пiд нiс Алекс.