На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Сонячне коло» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Сонячне коло

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Сонячне коло" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Сонячне коло" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марина и Сергей Дяченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Марина та Сергій Дяченки – це не просто сімейний і письменницький дует, це особливе явище в сучасному світі фантастики й фентезі. Автори десятків повістей і оповідань та 29 романів, свій жанр вони визначають як «магічний реалізм». Лауреати понад 100 літературних премій; зокрема на загальноєвропейській конференції фантастів «Єврокон-2005» у Глазго Дяченки отримали звання «кращих письменників-фантастів» Європи. Їхні твори перекладено англійською, німецькою, французькою, китайською та іншими мовами.
У новій серії «Світи Марини та Сергія Дяченків», започаткованій видавництвом «Фоліо», будуть опубліковані майже всі твори (понад 20 томів) письменників, перекладені українською і чудово ілюстровані.
«Сонячне коло» – унікальна за задумом збірка Марини та Сергія Дяченків. Вона присвячена пам’яті Бориса Стругацького. До збірки увійшли як повісті й оповідання, що отримали особисту премію Стругацького «Бронзовий равлик», так і дві нові повісті, «Пори року» та «Сонячне коло», написані за заповітами «реалістичної фантастики» братів Стругацьких.
📚 Читайте "Сонячне коло" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Сонячне коло", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
І ось тепер перед ним стояв iнший офiцер, раз у раз витираючи блiдий спiтнiлий лоб:
– Ти можеш вкласти туди будь-якi звуки? Крики чайок? Собачий гавкiт?
– Так.
– Людське мовлення?
– Так, – Ольвiн здивувався, навiщо б так бездарно використовувати таку красиву i складну оболонку. Слова, на вiдмiну вiд музики, легко записати на паперi.
– Тодi швидко, швидко… готуй своi каганцi!
Ольвiн не сперечався. Розбуди його посеред ночi, як, власне, i сталося, – вiн завжди готовий приготувати розчин, встановити резонатор, триногу, пальник…
– Ти пояснюй, що робиш! Не удавай iз себе розумника, обдурити мене не вдасться!
Велика неприемнiсть у палацi, подумав Ольвiн, ця людина налякана i зла.
– Ось посудина iдеальноi форми, я називаю ii резонатор, стiнки влаштованi так, щоб ловити звук i передавати коливання розчину спiвучоi солi. Ось зародок кристала, поки вiн росте – звук зберiгаеться в його гранях.
– Мовлення. Я буду говорити, а ти…
Ольвiн кивнув:
– Все готово. Один, два…
– Не командуй! – у розпачi гаркнув офiцер. – Тут я рахую! Один, два, почали!
Ольвiн дзвякнув камертоном, у канцелярському примiщеннi поплив срiбний дзвiн. Офiцер роззявив рота. По його очах було ясно, що бiдоласi на думку не спадае жодного слова, жодного рядка, жодного судження.
– Хай славиться у вiках Кам’яний Лiс! – гаркнув офiцер. – Хай свiтить сонце над десятьма провiнцiями та столицею! Хай буде iмператор на тронi, як сонце в чистому небi, хай не закриють хмари гнiву свiтлий лик його! Хай згинуть клятi бунтiвники, чиi iмена забуто, а дiяння проклято!
Його голос гучно лунав у напiвпорожнiй канцелярськiй кiмнатi. Поверхня соляного розчину в резонаторi ледь помiтно вiбрувала.
Офiцер виснажився. Махнув рукою – все, мовляв. Ольвiн дзвякнув камертоном, завершуючи запис. Потiм витягнув нитку з розчину – кристал вийшов зовсiм маленький.
– Це можна слухати?!
– Нi, – сказав Ольвiн. – Поки що нi.











