На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Сонячне коло» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Сонячне коло

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Сонячне коло" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Сонячне коло" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марина и Сергей Дяченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Марина та Сергій Дяченки – це не просто сімейний і письменницький дует, це особливе явище в сучасному світі фантастики й фентезі. Автори десятків повістей і оповідань та 29 романів, свій жанр вони визначають як «магічний реалізм». Лауреати понад 100 літературних премій; зокрема на загальноєвропейській конференції фантастів «Єврокон-2005» у Глазго Дяченки отримали звання «кращих письменників-фантастів» Європи. Їхні твори перекладено англійською, німецькою, французькою, китайською та іншими мовами.
У новій серії «Світи Марини та Сергія Дяченків», започаткованій видавництвом «Фоліо», будуть опубліковані майже всі твори (понад 20 томів) письменників, перекладені українською і чудово ілюстровані.
«Сонячне коло» – унікальна за задумом збірка Марини та Сергія Дяченків. Вона присвячена пам’яті Бориса Стругацького. До збірки увійшли як повісті й оповідання, що отримали особисту премію Стругацького «Бронзовий равлик», так і дві нові повісті, «Пори року» та «Сонячне коло», написані за заповітами «реалістичної фантастики» братів Стругацьких.
📚 Читайте "Сонячне коло" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Сонячне коло", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Той, що стрiляв у лорда-регента, – як вiн пов’язаний iз людьми, якi тримають у заручниках Лору з хлопчаками?
Чи вiн стрiляв зовсiм не в лорда-регента?!
Думки ставали абсурднiшими з кожною секундою, найкращим виходом було перестати думати взагалi. Ірiс обняла футляр iз сопiлкою i застигла, скорчившись, на лiжку.
* * *
У дверi загрюкали кулаками о другiй годинi ночi – час Кажана. Господар, у якого Ольвiн винаймав кiмнату, вискочив у самiй сорочцi, заздалегiдь до смертi наляканий: вiн пережив бунт тут, у мiстi, i такий ось стукiт у дверi означав для нього занадто багато.
На порозi стояли стражники в чорних мундирах палацовоi охорони. Господар повiльно сповз по стiнi: безлiч разiв вiн бачив це в нiчних кошмарах.
– Майстер Ольвiн тут живе?
Ольвiн маячив на сходах поверхом вище. Господар, не в змозi видати нi звуку, пiднiс руку i ткнув пальцем: здав, не чинячи опору. Стражник подивився на Ольвiна знизу вгору: вони були ровесниками.
– Поiдете з нами, – сказав стражник. – З усiма своiми штучками… з цими… з речами!
– У чому його звинувачують?! – придушено пискнув господар. Не розраховуючи на вiдповiдь, так, iз доброти душевноi. Вiн по-своему любив постояльця i дбав про нього, як про рiдного сина.
* * *
– Це ти, значить, фаршируеш черепашки музикою, як пироги сиром?
– Так, – сказав Ольвiн.
Чотири мiсяцi тому його вже викликали до палацу, щоправда, не посеред ночi. Не цей офiцер, а iнший, але в такiй же тiснiй канцелярськiй кiмнатi вимагав вiд нього «таемницi» – як помiщати музику всередину порожнiх черепашок. Ольвiн чесно все показав i розповiв. Той офiцер нiчого не зрозумiв – i не дивно: ремесла5 навчаються роками, якщо е талант. Офiцер пригрозив в’язницею, конфiскував резонатор – вартiстю, як вулиця у провiнцii Рудi Пагорби, i рiдкiстю, як величезний алмаз.











