На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Сліпий василіск» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Сліпий василіск

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
🔍 Загляните за кулисы "Сліпий василіск" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Сліпий василіск" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марина и Сергей Дяченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
«В якій тісній шкарлупині я живу – затурканий моїми жалюгідними п’ятьма почуттями, гордий своїм темним розумом, своєю безпорадною інтуїцією!» – вигукує один з героїв Марини та Сергія Дяченків, пізнавши іншу реальність.
Казкові персонажі, з людськими емоціями і проблемами, буденність, що несподівано повертається магічним боком, Місто, яке має розум і особистість, – це не тільки захоплюючі сюжети, а й пожива для роздумів. Саме це й відрізняє прозу Дяченків від інших, – філософський зміст, одвічні питання, на які, можливо, немає відповіді, але які повинна поставити собі кожна людина…
У збірку війшли повісті та оповідання «Підземний вітер», «Трон», «Тіна-Делла», «Суддя», «Сліпий Василіск», «Фенікс», «Казка про Золотого Півника», «Хуррем, або Усміхнена» та інші.
📚 Читайте "Сліпий василіск" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Сліпий василіск", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
А коли вона вiдкрила очi – суцiльний потiк Людви вибухнув i розсипався на вiдблиски та тiнi, на свiтлi обличчя – так нiчна заграва розпадаеться, якщо придивитися, на мiльйони грайливих свiтлячкiв. Вони йшли повз – молодi й старi, чоловiки й жiнки, люди похилого вiку й дiти, усмiхненi й серйознi, сумнi, втомленi й квапливi, з сумками й без нiчого, роздратованi й безтурботнi.
Їх було багато, але кожен був один. Кожне обличчя притягувало погляд, нiби вогник у темрявi, i Улiя дивилася – заворожено, як у прiрву.
* * *
– Нi, туди ми не пiдемо, – Улiя зупинилася далеко на пiдступах до сходiв, що вели пiд землю.
– Чому? – здивувався Хлопець. – Я думав, ти менi метро теж покажеш… Що-небудь таке, тiнi в тунелi, рейки спiвають…
– Там житло пiдземного вiтру, – сказала Улiя. – Вiн ворог всiм, хто живе на землi.
– Але людям-то вiн не ворог…
Улiя знизала плечима.
– Немае там нiякого пiдземного вiтру, – невпевнено сказав Сашко. – Тобто – е, звичайно… але це просто вiтер, такий самий, як на поверхнi.
– Не такий самий, – сказала Улiя. – Ти його не бачив, бо ти Людва.
– Я людина, – м’яко сказав Сашко. – І я хотiв би, щоб i ти… теж.
– Теж – що?
Сашко обiйняв ii за плечi. Вона спершу напружилася, потiм розслабилася.
– Не йди, – прошепотiв Сашко iй на вухо. – Не щезай… Будь ласка.
Частина друга
Глибоко восени вулицi звучали по-iншому. Не шершаво, як влiтку, i не приглушено, як взимку; iхнiй дзвiнкий шум розпливався, як вiдображення свiтлофорiв у вкритiй брижами калюжi, як райдужнi плями бензину, який розфарбовуе брукiвку яскравими волохатими квiтами.
Тепер вона жила в Хлопця – у блоковому будинку з осiдаючим фундаментом. У Сашка було фортепiано – iнструмент, який допомагав йому спiвати. Ще в нього були Мама й Тато. Обох пов’язували з Хлопцем невидимi нитки, вiн ковзав по ним, як по натягнутим дротам, i сам того не розумiв; нiколи ранiше Улiя не бачила, щоб одна iстота була пов’язана з iншою так вiдчутно та мiцно, як Мама i ii Хлопець.
Стосовно Улii Мама вiдчувала недовiру та страх.
– Чому вона боiться мене? – питала Улiя в Сашка.
– Вона зовсiм не боiться, – терпляче брехав вiн.
– Їй не подобаеться, що ти мене любиш.
– Вона ще не звикла. Вона, як будь-яка мати…
Сашко говорив «як будь-яка мати», i обличчя його Мами розпливалося перед очима Улii, зливаючись з iншою Людвою.











