Мігрант

Крокодил сидiв осторонь. Правду кажучи, в нього не було сил сперечатися, обурюватися й подавати апеляцii.

– А може, й не один, – Айра розглядав притихлих хлопчакiв iз безжальним iнтересом. – Подумайте добре. Я б вiдправив трьох… Та один поiде точно. І звуть його…

Крокодил не пiдвiв голови.

– І звуть його Камор-Бал, – жорстко закiнчив Айра. – Без права перескладання.

Крокодил схопився.

Хлопцi сидiли обличчями до майже загаслого вогнища. Нiхто не ворухнувся. Тiльки Камор-Бал рiзко встав, його голi груди здiймались i падали, мов у загнаного:

– Чому? Чому я?!

Крокодил iз подивом зрозумiв: парубок зовсiм не почуваеться безвинним.

– А ти не знаеш? – Айра тихо всмiхнувся. – Тодi незрозумiло, навiщо ти взагалi приiхав на острiв, Камор-Бале.

Глухо загули одразу кiлька голосiв. Крокодил вiдчув на собi погляди.

– Цього разу я поясню, – сказав Айра. – Усе-таки в групi мiгранти, – вiн подивився на Крокодила. – Ти пiдняв зброю на людину – не захищаючи життя, не обороняючи свою оселю, а в межах конкурентноi боротьби за статус.

– Вiн мене образив! – пробелькотiв Камор-Бал.

– Вiн смикнув тебе за волосся, ти не стерпiв, розумiю. Андрiю, – Айра кивнув Крокодиловi, – все було дуже точно зроблено, спасибi.

Гомiн зчинився. Камор-Бал стояв, похитуючись. Вiн мав повернутись додому й лишитися залежним – дитиною, калiкою, недужим – до скону свого вiку. Без права перескладання. На парубка страшно було дивитися в цю хвилину.

Крокодил пiдвiвся.

– Я його не провокував, – вiн обвiв поглядом зверненi до нього обличчя, палючi злi очi й прямо подивився на Айру.

Вiн хотiв сказати «не роби з мене Юду», але в його новiй рiднiй мовi такий вислiв виявився неможливим.

– Не подавай усе так, нiби я його навмисне довiв! Я б сам його радо прирiзав – вiн дiстав мене…

– Не хвилюйся, ти поiдеш, найпевнiше, наступним, – Айра кивнув. – Регенерувати ти не вмiеш, i багато чого не вмiеш, i не встигнеш навчитися за двадцять днiв. Якби ти витягнув тесак – ви поiхали б удвох.

– Айро, – Крокодил змусив себе бути спокiйним, – можна тебе на кiлька хвилин? Я хочу з тобою поговорити.

– Про що? – здивувався Айра.

– Двi хвилини. Вiдiйдiмо на двi хвилини, – Крокодил дуже хотiв бути переконливим.

– Гаразд, – Айра посмiхнувся. – Вiдбiй, претенденти. Камор-Бале, човен завтра вдосвiта на старому мiсцi. Дорогу знайдеш?

Камор-Бал не вiдповiв.