Мігрант

Крокодил кiнчив трапезувати, але не квапився назовнi. Нарештi, синiй чоловiк вiдсунув тарiлку, вкриту памороззю, й устав. Пройшов зовсiм близько вiд столика Крокодила, поглянув скоса – очi в нього були зовсiм чорнi, на синьому лобi ряснiв пiт.

– Даруйте, – не втримався Крокодил, – ви теж мiгрант?

Синiй чоловiк ледве-ледве всмiхнувся, точнiше, ледве пiдняв верхню губу, й виявилося, що зуби в нього порцеляново-голубi. Дихав вiн важко: здавалося, з повiтрям у легенях йому невигiдно.

– Звiдки ви? – спрагло спитав Крокодил.

– Дару, – глухо пророкотав синьошкiрий.

Крокодил запросив його сiсти; синiй чоловiк завагався – було видно, що йому некомфортно, жарко, задушно, а проте дуже хочеться поговорити.

Вiн не став сiдати – просто сперся на стiл синiми долонями з фiолетовими нiгтями. Стiл хитнувся.

– Ви давно тут? – спитав Крокодил.

Синiй чоловiк витер пiт iз чола:

– Я забув свою мову… Тепер весь час плутаюся в часi. У рiднiй мовi сiмнадцять… один i сiм… конструкцiй для минулого часу.

– Що у вас там сталося, на Дару, чому ви мiгрували?

– Катастрофа. – Чоловiк облизнув синi – аж чорнi! – губи. – Теплова катастрофа. Танення льодовикiв… А ви звiдки?

– Земля, – сказав Крокодил i додав, не замислюючись: – Теж катастрофа. Звiсно. Усе вибухнуло.

Йому розхотiлось розмовляти далi. На щастя, синiй чоловiк майже одразу вийшов – жестом показавши, що йому важко дихати.

* * *

Офiцера мiграцiйноi служби змiнено. Тепер це був пристаркуватий, сухорлявий i сухий у поводженнi тип. Побачивши Крокодила, вiн кивнув йому без жодного iнтересу.

– Я хочу отримати доступ до своiх документiв, – сказав Крокодил. – Зокрема до мого послання собi.

Офiцер дивився на нього, як на зiпсований телевiзор iз надто гучним звуком.

– Я бажаю почути мое послання собi, – повторив Крокодил, паленiючи. – Менi не дали необхiдних роз'яснень.

Сухорлявий офiцер мовчки простягнув руку. Пiсля п'ятисекундноi розгубленостi Крокодил зрозумiв, що той хоче отримати його деревинку – тимчасове посвiдчення. Крокодил зняв iз шиi ланцюжок; офiцер так само мовчки взяв документ i опустив у гнiздо приладу, розташованого на столi. Тут же посеред кiмнати, поряд iз Крокодилом i майже торкаючись його, виникло видиво – вiн сам.