Мігрант

– Е-е, тут редагувати нема чого, всi пишуть, що хочуть, усi читають, у загальному доступi все лежить, у мережi, без усяких редакторiв… Доведеться вчитися чогось мiсцевого. А за навчання платять ресурсами, ну, грiшми по-нашому. З нуля важко вилiзти, треба, щоби хазяiн-опiкун допомiг.

– Ти залежний?

– Так. Державний. Мiй хазяiн – громада.

– Поясни менi. Що це значить? Тобою хтось керуе, ти комусь належиш?

– Таж нi! Це не рабство! – переконано сказав Вень. – Навпаки: ти матимеш набагато бiльше волi, нiж там, у себе! Удома, надiйсь, гнув спину, а тут працюеш потрошку, а решту часу – робиш вочевидь що хочеш.

– Ти ким працюеш?

– Насiння перебираю. Скiнчив навчальний курс за сумiсництвом iз сортувальними пристроями. Уже не знаю, скiльки я там заробляю, менi в обмiн, здаеться, навiть бiльше йде! Дiм, розваги, подорожi. Торiк був на тому боцi материка, там, у горах, снiг, а узбережжя завалене чорними перлами… От лепсько, чи не так? – І Вень замовк, дивлячись поверх голови гостя, видно, згадуючи прекраснi хвилини життя.

– Ти любиш перебирати насiння? – спитав Крокодил.

– Та що його там перебирати? Пiдмикаешся до пристрою, отримуеш додаткову опцiю в мiзки – бачити пошкодженi зародки – i просто клацаеш перемикачем, зелене до зеленого, червоне до червоного… А ти своi переклади технiчнi дуже любив?

Крокодил замислився.

– Ота iхня Проба, – промовив нарештi. – Проба на громадянство. Ти брався ii пройти?

Вень перестав усмiхатись. Подивився з дрiбкою спiвчуття:

– Я знаю тих, хто намагався.

– І що?

– Та що? Вiдвозять тебе на острiв iз товариством мiсцевих пiдлiткiв. І там – дикунський такий табiр. Як бувало в давнiх племенах: табiр молодих вовкiв, юних орлiв абощо. І ти там, iз тими мiсцевими шмаркачами, повинен здавати купу тестiв i доводити, що ти не верблюд.

– Я в армii служив, – подумавши, сказав Крокодил.

– Нi. У них, якщо ти завважив, цивiлiзацiя з природно-бiологiчним спрямуванням. Вони можуть дещо, чого ми нiколи не зможемо. Наприклад, пальцями зчитувати iнформацiю з деревинок…

– І в дикунському таборi iх цього вчать?

– Шаманство, – Вень зiтхнув. – iх змалечку всякого такого навчають, не знаю-таки як. І землян, котрих дiтьми вивезено.