Магам можна все

Я всмiхнувся, i ця усмiшка завдала iй жаху; треба вiддати iй належне, свого поста вона не покинула й схiдцi домила. Хоча й халтурила через край.

Я всмiхався, спостерiгаючи за ii гарячковим поранням. Коли вона втекла, я всмiхався iй услiд; кожен iз нас хоча б у чомусь, але винен. Точнiше, кожен iз вас, тому що я тепер – по той бiк присуду. Так, випадково й ненадовго – проте й життя, якщо подумати, недовге.

* * *

Вiн прийшов пiзно ввечерi, у такий час ввiчливi люди вiзитiв не роблять. Утiм, власна ввiчливiсть турбувала його якнайменше.

Був сильний вiтер. Здаеться, починала мiнятись погода; здаеться, жарота нарештi спаде, i менi не доведеться тратити сил на прохолоду у власнiй оселi. Так чи приблизно так я мiркував, сидячи бiля розчахнутого вiкна, вдихаючи забутий за п’ять рокiв запах великого мiста i дивлячись на екiпажi, що пропливали пiд вiкном.

Не помiтити вiзитера було неможливо. Вiн просто прийшов i став на протилежному боцi вулицi, дивлячись не на мене, а кудись удалину – нiби йому байдуже до всього на свiтi, а особливо до зiваки у вiдчиненому вiкнi.

Отодi вiн уперше поглянув на мене. Зирнув – i перекинув погляд.

І коли хазяiн «Ховраха» – у халатi поверх нiчноi сорочки – мов перепрошуючи, запитав, чи не чекаю я на гостя, – я вже знав, що чекаю.

– Як ся мае ваша сова?

Голос у вiзитера був безбарвний, як i брови, як i вуса; ще до того, як вiн вимовив формулу привiтання, я зрозумiв, що вiн маг.

– Сова поживае прекрасно, – вiдповiв я автоматично. І, роздивляючись гостя, несподiвано додав: – Якщо тiльки для сов iснуе тогосвiття. Вона давно здохла.

– Дуже шкода, – озвався гiсть без нiякого жалю в голосi. – Я знаю, що ви виграли замовляння.

Я запросив його ввiйти.

Почеплений на вiшак, його капелюх виявився клубним капелюхом у золотих зiрках.

– Я член клубу, – повiдомив вiн, мов читаючи моi думки. – Уже майже два роки. Щоби сплатить вступний внесок, менi довелося продати дiм.

– Ви небагатi? – спитав я, розсудивши, що якщо вiн з порога задав такий рiвень вiдвертостi, то менi не треба церемонитись i поготiв.

Вiн осмiхнувся:

– Я торговець зiллям. Ось, – вiн розкрив полу каптана.