На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Господар колодязів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Господар колодязів

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
🔍 Загляните за кулисы "Господар колодязів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Господар колодязів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марина и Сергей Дяченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
До нашої книжки увійшли три повісті Марини та Сергія Дяченків: «Господар колодязів», «Зелена карта», «Земля веснарів». Вони дійсно являють нам різні «світи Дяченків».
«Зелена карта» – розповідь про наш сучасний світ, Київ 1990-х з його труднощами і розгубленістю людей, а «Господар колодязів» – це вже світ фентезі – з його магією, дивовижними створіннями: ельфушами, королевою верхівців і майже середньовічним буттям князівств, що ворогують між собою. «Земля веснарів», на перший погляд, це детективна історія пошуку вбивці, яка перетворюється на розповідь про зіткнення різних цивілізаційних моделей, коли люди стикаються з чимось їм незрозумілим і, як їм здається, огидним і небезпечним. І тому представники цих світів, як би їм не хотілося співпрацювати мирно одне з одним, не можуть знайти спільної мови. І тільки бажання знайти вбивцю (хоча і з різними наслідками для нього), щоб не карали безвинних, веде до виникнення хоч якогось розуміння іншого світу.
Але головним у всіх повістях є не зовнішня, так би мовити, сюжетна лінія, а глибоке проникнення у сутність людської душі, у те, чого не можна побачити, але так потрібно зрозуміти, щоб ці такі різні, однак такі подібні за людськими переживаннями світи збереглися, а не розсипалися на порох…
📚 Читайте "Господар колодязів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Господар колодязів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Новий князь… його iм’я Арунас, ранiше вiн був ковалем…
І вiн розповiв iй усе, що сталося з тiеi митi, як на iхнiй iз дiдом двiр заявилися вершники на високих конях, i до останнього випробування – iхнi з Арунасом скачки на шкапах.
– …Знаеш, як верхiвцi заганяють до смертi будь-яку тварину, що ii вдасться осiдлати? Ось так i ми мусили… Вiн нахльоскував i шпорив…
Юстин розповiдав, смакуючи, як здивуеться Анiта, дiзнавшись, у чому насправдi полягало випробування Звора – проте розповiдь його якось сама собою обiрвалася в тому мiсцi, де вмираючий кiнь Арунаса впав.
– І вiн перемiг? – запитала Анiта. – А кiнь упав?
– Упав, – сказав Юстин, уже розумiючи, що не розповiдатиме далi, i розумiючи чому. – Вiн перемiг i… став князем. А я втiк, бо всiх iнших бастардiв Звор звелiв убивати…
Анiта замислилась. Юстин розумiв, що збрехав iй нi з того нi з сього. Просто, щоб не розповiдати про нiчну зустрiч iз ii батьком. Про iхню розмову. Про червоний шовковий прапорець.
Чи любила б Анiта людину, в чиiй душi чужою рукою залишено шматочок червоного шовку? Може, дарма вiн приховав правду?
Може, Анiта запитае зараз – але чому ж ти був у князiвських покоях, коли я принесла тобi скельце?
Вона не запитала. Думала про iнше:
– Князь ти чи втiкач – менi все одно… Де ти захочеш жити – менi все одно… Ми зможемо втекти так далеко, де не тiльки новий князь – сам Вухатий Звор нас не дiстане. Ми можемо жити в теплiй краiнi, де нiколи не бувае зими, там, куди вiдлiтають ельфушi, як тiльки у нас настають першi заморозки… Ми можемо жити хоч у людному мiстi, де всi одне до одного добрi… Хоч у горах, самотньо, де тiльки грифи й немае жодноi живоi душi… Ми можемо все, що захочемо, Юстине.
– Так, – сказав Юстин, вiдчуваючи холодок у животi. – Звичайно, його присутнiсть на весiллi… обов’язкова?
– Адже це вiн здiйснить обряд, – усмiхнулась Анiта.
– Який обряд?
– Стародавнiй, найправильнiший весiльний обряд… Щоб не тiльки у вчинках ми не могли зраджувати одне одного, але не зробили б цього i в помислах – вiн увiйде кожному з нас у душу i залишить там червоний шовковий прапорець.
* * *
По першому снiгу Юстина вистежили. Вiд неминучоi загибелi його врятувала муха-аговкалка, заговорена дiдом, яка спочатку заманила переслiдувачiв за собою.











