На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Господар колодязів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Господар колодязів

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
🔍 Загляните за кулисы "Господар колодязів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Господар колодязів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марина и Сергей Дяченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
До нашої книжки увійшли три повісті Марини та Сергія Дяченків: «Господар колодязів», «Зелена карта», «Земля веснарів». Вони дійсно являють нам різні «світи Дяченків».
«Зелена карта» – розповідь про наш сучасний світ, Київ 1990-х з його труднощами і розгубленістю людей, а «Господар колодязів» – це вже світ фентезі – з його магією, дивовижними створіннями: ельфушами, королевою верхівців і майже середньовічним буттям князівств, що ворогують між собою. «Земля веснарів», на перший погляд, це детективна історія пошуку вбивці, яка перетворюється на розповідь про зіткнення різних цивілізаційних моделей, коли люди стикаються з чимось їм незрозумілим і, як їм здається, огидним і небезпечним. І тому представники цих світів, як би їм не хотілося співпрацювати мирно одне з одним, не можуть знайти спільної мови. І тільки бажання знайти вбивцю (хоча і з різними наслідками для нього), щоб не карали безвинних, веде до виникнення хоч якогось розуміння іншого світу.
Але головним у всіх повістях є не зовнішня, так би мовити, сюжетна лінія, а глибоке проникнення у сутність людської душі, у те, чого не можна побачити, але так потрібно зрозуміти, щоб ці такі різні, однак такі подібні за людськими переживаннями світи збереглися, а не розсипалися на порох…
📚 Читайте "Господар колодязів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Господар колодязів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Крiзь голi гiлки було видно i стежку, i вхiд у землянку, i замаскований iз неi вихiд, який Юстин улаштував, як лис, про всяк випадок. Якщо хтось десь i ховався – то тiльки всерединi, а там бiльше двох людей не помiститься…
Не опускаючи лука, Юстин пiдiйшов ближче.
– Хто тут?
Дерев’янi дверi повiльно вiдчинились. У низькому отворi стояла, пригнувшись, круглолиця дiвчина з коротким, до плечей, свiтлим волоссям.
«Та, яку ти чекаеш, скоро прийде до тебе. Вона вже в дорозi…» Королева верхiвцiв нiколи не бреше.
* * *
– Я збрехала тобi, – сказала Анiта.
– Але ж ти врятувала менi життя…
– А перед цим я збрехала тобi. Прости, га?
– Але ж ти врятувала менi життя!
Вони лежали, обнявшись, i навколо була темрява.
– Я пам’ятала тебе щодня, – говорила Анiта. – Я згадувала тебе щогодини…
– Ти втекла вiд батька?
– Нi… Я ще не навчилася тiкати вiд нього, але коли-небудь навчуся…
– Але вiн знае, що ми разом?!
– Так… Вiн знае.
– Значить, нам треба ховатися?
– Я ще не навчилася ховатися вiд мого батька… Навiть коло, накреслене Ножем Забуття, бiльше не допомагае…
– Значить…
– Це мiй батько звелiв менi принести тобi скло.
– Як?!
– …нiчого не знала про тебе, не знала, що з тобою, не знала, де ти… Батько замкнув мене.
– Як…
– …А потiм вiн сказав, що тебе збираються вбити i що коли я хочу – можу вiднести тобi скло, яке вiдведе тебе вiд смертi… – вона щасливо розсмiялася. – Чи хочу я… Якщо я хочу…
– Ти встигла в останню мить, – сказав Юстин, насилу переводячи подих.
– Тисячу разiв на день я говорила йому, що рано чи пiзно втечу знову.
– Утекла?
– Я тепер буду з тобою… завжди. Вiн дозволив.
– Що?!
– Вiн дозволив. Вiн сказав: нехай. Вiн сказав, що ти йому подобаешся.
– Скажи ще…
– Вiн дозволив. Ми будемо разом.
– Не вiрю, – бурмотiв Юстин, а тепле сонце розпирало його груди, штовхалось у ребра. – Не вiрю… Нарештi…
Над землянкою гуляв вiтер.
* * *
Юстин топив грубку всю нiч. До ранку в землянцi було мокро i душно, а вiтер, який вривався в щiлини, перетворювався на пару.
– Тепер треба думати, де жити, – сказав Юстин винувато. – Якби ми могли повернутися до дiда… Але ми не можемо. Князь…
– Вухатий?
– Нi, – сказав Юстин, вiдчуваючи незручнiсть вiд того, що Анiта нiчого не знае i доведеться iй, виявляеться, пояснювати.











