На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Господар колодязів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Господар колодязів

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
🔍 Загляните за кулисы "Господар колодязів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Господар колодязів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марина и Сергей Дяченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
До нашої книжки увійшли три повісті Марини та Сергія Дяченків: «Господар колодязів», «Зелена карта», «Земля веснарів». Вони дійсно являють нам різні «світи Дяченків».
«Зелена карта» – розповідь про наш сучасний світ, Київ 1990-х з його труднощами і розгубленістю людей, а «Господар колодязів» – це вже світ фентезі – з його магією, дивовижними створіннями: ельфушами, королевою верхівців і майже середньовічним буттям князівств, що ворогують між собою. «Земля веснарів», на перший погляд, це детективна історія пошуку вбивці, яка перетворюється на розповідь про зіткнення різних цивілізаційних моделей, коли люди стикаються з чимось їм незрозумілим і, як їм здається, огидним і небезпечним. І тому представники цих світів, як би їм не хотілося співпрацювати мирно одне з одним, не можуть знайти спільної мови. І тільки бажання знайти вбивцю (хоча і з різними наслідками для нього), щоб не карали безвинних, веде до виникнення хоч якогось розуміння іншого світу.
Але головним у всіх повістях є не зовнішня, так би мовити, сюжетна лінія, а глибоке проникнення у сутність людської душі, у те, чого не можна побачити, але так потрібно зрозуміти, щоб ці такі різні, однак такі подібні за людськими переживаннями світи збереглися, а не розсипалися на порох…
📚 Читайте "Господар колодязів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Господар колодязів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Не кажiть так про неi, – попросив Юстин.
– …І вона знала, що провести тебе туди, куди iй хотiлося – через мiсяць, – iй скорiше за все не вдасться. І вона знала, як я з тобою вчиню.
– Це неправда, – сказав Юстин.
– Що неправда?
Юстин мовчав.
– Не бiйся, – мовив Господар Колодязiв. – Ти помреш миттево i безболiсно.
* * *
Навколо, наскiльки вистачало очей, була темна глибина. Юстин сидiв на круглому стовпi, верхiвка його була нiби кам’яний острiв у морi порожнечi. Юстин сидiв у самому центрi маленькоi твердi, скорчившись, пiдтягнувши колiна до живота.
Анiта знала, що веде Юстина на смерть? Не може бути. Невже вона переоцiнила можливостi свого скельця…
«Ти заслужила на серйозне покарання»… Що вiн iз нею зробить? Вiдшмагае? Юстин криво посмiхнувся. Вбивати ж вiн ii точно не буде, вона не ризикувала життям, дивлячись на мiсяць через осколок скла…
Але вона ж попереджала! А Юстин у вiдповiдь сказав: «Я пiшов би з тобою на край свiту».
Ос, Господар Колодязiв, теж збрехав. Анiта не могла вести Юстина на смерть. Це отрута, вкладена в словах – сказанi, вони руйнують довiру зсередини.
Юстин мiцнiше обхопив колiна. Про що вiн шкодував найсильнiше? Про життя? Дурниця! Було шкода дiда, який залишився зовсiм сам, i шкода, що нiколи бiльше не доведеться поцiлувати Анiту.
Інодi вiн питав себе – а може, вiн уже помер? Може, пiсля смертi кожна людина виявляеться ось так, на самотi, на вершинi кам’яного стовпа? Наодинцi зi своiми спогадами?
Вiн згадував кольорових ельфушiв.
Вiн заплющував очi й намагався заснути – але хiба можна спати на вершинi велетенськоi колони? Так, гляди, й скотишся вниз i летiтимеш, не знаходячи опори й смертi, багато сотень рокiв…
А потiм темрява бiля нього загусла, i з нiзвiдки з’явилася фiгура, що пливе через простiр, нiби крапелька олii по водi.
– Я покарав свою дочку, – сказав Ос, Господар Колодязiв. – Але пiд час покарання з’ясувалися новi обставини. Ходи-но сюди… Юстине.
Юстин здригнувся вiд звуку свого iменi; кам’яний стовп зник. Тепер вiн стояв посеред круглоi зали, можна було бiгти праворуч i бiгти лiворуч без остраху впасти в темряву – але Юстин залишився на мiсцi.











