На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Господар колодязів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Господар колодязів

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
🔍 Загляните за кулисы "Господар колодязів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Господар колодязів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марина и Сергей Дяченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
До нашої книжки увійшли три повісті Марини та Сергія Дяченків: «Господар колодязів», «Зелена карта», «Земля веснарів». Вони дійсно являють нам різні «світи Дяченків».
«Зелена карта» – розповідь про наш сучасний світ, Київ 1990-х з його труднощами і розгубленістю людей, а «Господар колодязів» – це вже світ фентезі – з його магією, дивовижними створіннями: ельфушами, королевою верхівців і майже середньовічним буттям князівств, що ворогують між собою. «Земля веснарів», на перший погляд, це детективна історія пошуку вбивці, яка перетворюється на розповідь про зіткнення різних цивілізаційних моделей, коли люди стикаються з чимось їм незрозумілим і, як їм здається, огидним і небезпечним. І тому представники цих світів, як би їм не хотілося співпрацювати мирно одне з одним, не можуть знайти спільної мови. І тільки бажання знайти вбивцю (хоча і з різними наслідками для нього), щоб не карали безвинних, веде до виникнення хоч якогось розуміння іншого світу.
Але головним у всіх повістях є не зовнішня, так би мовити, сюжетна лінія, а глибоке проникнення у сутність людської душі, у те, чого не можна побачити, але так потрібно зрозуміти, щоб ці такі різні, однак такі подібні за людськими переживаннями світи збереглися, а не розсипалися на порох…
📚 Читайте "Господар колодязів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Господар колодязів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
В його руцi, як i ранiше, жили тонкi Анiтинi пальцi, холоднi, як мiсяць…
Вiн чув, як Анiта тонко, болiсно скрикнула.
Їi пальцi вислизнули з його руки – i тодi вiн розкрив очi.
* * *
Тут було трохи свiтлiше, нiж на залитому мiсяцем дворi. Праворуч i лiворуч угадувалися кам’янi стiни; повiтря було не те щоб сперте, але якесь дуже густе, з ледь вiдчутним неприемним запахом, i Юстин, який звик до свiжого повiтря саду i поля, закашлявся. Погано, якщо це i е те саме мiсце, куди вони з Анiтою втекли, де iм тепер доведеться жити…
Анiта стояла поруч – трохи зiгнувши колiна i розвiвши руки в сторони, немов загороджуючи Юстина вiд чогось, нiби вiн, Юстин, був маленьким, як ельфуш, i мiг сховатися за вузькою Анiтиною спиною.
А перед Анiтою, за три кроки, стояв iще хтось, i навколо нього напiвтемрява згущувалася, перетворюючись на темряву.
Юстин здригнувся. Зробив рух, щоб загородити собою Анiту – але вона несподiвано сильно вiдштовхнула його.
Безлика фiгура, що стояла перед ними, випромiнювала темряву точно так, як свiтлячок випромiнюе свiтло; через мить виявилося, що й обличчя у того, хто стояв, було.
– Якщо ти його торкнешся, я повiшуся! – незвично тонким голосом пообiцяла Анiта.
Фiгура, яка випромiнюе темряву, мовчала.
– Я маю право! – майже зойкнула Анiта. – А ти шпигуеш! Ти не маеш права! У мене свое життя! Я людина! Я жiнка!
У Юстина пiдкосилися ноги. Вiн зрозумiв раптом, куди вони потрапили i хто перед ним стоiть.
– Вiдпусти його, – дуже тихо, жалiбно попросила Анiта.
Юстин, стримуючи тремтiння, обняв ii за плечi:
– Не…
Вiн хотiв сказати «Не плач», або «не турбуйся», або «не треба», вiн сам iще не вирiшив. Але нiчого не вийшло – голосу не було, а пищати не хотiлося.
– Іди до себе, – повiльно сказав той, хто стояв перед ними.
– Нi! – крикнула Анiта.
– Іди до себе, – байдуже повторив той, хто стояв перед ними. – Іди.
Анiта втягнула голову в плечi:
– Якщо ти його торкнешся… Якщо ти тiльки його торкнешся…
– Ти заслужила серйозне покарання, – сказав той, хто стояв.
– Я сказала, – прошепотiла Анiта.
Їi батько, що видiляв темряву, пiдвiв очi й подивився просто на Юстина; Юстин ледь утримався, щоб не впасти на колiна – вiд раптовоi слабкостi й ще тому, що на нього накотилася раптом хвиля каламутноi запаморочливоi покiрностi.
– Правда? – запитав Ос, не зводячи погляду.











