Цифровий, або Brevis est

Така ситуацiя не могла тривати довго, однак поки що тривала, i Арсен мав намiр вичавити з неi все можливе. З користю використати кожну хвилину.

Мар’яна дивилась усмiхаючись.

– Ну, ходiмо, – погодився вiн, повагавшись. – Тiльки кожен платить за себе.

У нього були кишеньковi грошi – не так i мало, якщо врахувати, що вiн майже нi на що iх не витрачав. Вiн узяв собi шоколадне тiстечко i знову – каву. Мар’яна замовила полуницi з вершками.

Повз високе вiкно йшли перехожi. Там, надворi, почався дощ зi снiгом.

– От мiй братик працюе, – задумливо сказала Мар’яна. – Уже «Нiссан» собi купив. Правда, старий.

– Молодець, – Арсен кивнув.

Одна парадна мантiя коштувала бiльше, нiж його батько заробляв за мiсяць. А до мантii належало мати перуку, туфлi, шпагу; якщо Мiнiстр з’явиться на Асамблеi без гiдного прикиду – його нiхто не слухатиме. Статус – це грошi, грошi – це статус, проте реальна влада значно крутiша й за те, й за те.

Якби ж без грошей можна було дотягтися до влади…

– Скажи чесно – де ти працюеш? – запитала Мар’яна, примруживши смарагдовi очиська. Їi курточка була розстебнута; Арсен затримав погляд на округлих персах пiд тонким светром.

– Розводжу породистих собак.

– Так?! А якоi породи?

– Усяких.

– Що, у квартирi? А батьки?!

– Батьки не знають, – вiн поблажливо осмiхнувся. – Я в мережi розводжу собак, намальованих. Бувають дорожчi за живих, якщо породистi.

– У мережi?!

– Нiколи не чула? Люди заводять у мережi собак, тримають у вiртуальних будинках… Водять у гостi до сусiдiв… Возять на виставки… Пишаються медалями… Деякi влаштовують собачi боi, але я бiйцiвських не вирощую. У мене декоративнi й мисливськi, – Арсен вiдчув натхнення. Вiн нiкому не розповiдав – отак, за столиком, у реалi, – про свою роботу.

Мар’яна недовiрливо гмикнула.

– Ти що, нi в якi iгри не граешся? – запитав вiн недовiрливо.

– Я блогер, – сказала вона з гiднiстю. – Маю три сотнi френдiв.

– Знаю! У мене мама теж блогер, – Арсен iз задоволенням порушив красу й цiлiснiсть шоколадного тiстечка – i побачив вiдбиток своiх зубiв у коричневiй масi.

Його мама нiколи не дивилася серiалiв по телевiзору, i в дитинствi вiн цим трохи пишався. Зате його мама жила всерединi серiалу, вiн почав це розумiти тiльки в минулi пiвроку-рiк.